Мені тут недавно колишня свекруха заявила, що я повинна була думати, коли народжувала, чим я буду годувати дітей. Дуже цікаво, таке відчуття, що її син взагалі у цього відношення не має

З Артемом ми прожили шість років, за цей час народили трьох дітей – двох дівчаток п’яти і трьох років, і одного хлопчика, йому ще року немає. І всіх цих дітей, на думку їх бабусі по батькові, повинна годувати я, адже я мати. А її син, мабуть, за рогом курив в цей час.

З чоловіком стосунки будувалися з перемінним успіхом. У свій час він був просто ідеальним чоловіком і батьком, а іноді в нього немов біс вселявся – хамив, роздував скандал на рівному місці, завжди всім був незадоволений. Припускаю, що чималу роль зіграла його мама, яка при кожному зручному випадку сунула ніс в нашу сім’ю.

Для свекрухи я була поганою господинею і нікчемною матір’ю. Допомоги, правда, вона не пропонувала ніколи. Прийде, носом поводить, висловить з приводу безладу, нагадає про те, яка ідеальна господиня була вона, як все встигала, зіпсує настрій і з почуттям виконаного обов’язку піде.

Народжувати трьох дітей було не тільки моїм рішенням. Чоловік з пiною у рота доводив, що хоче велику сім’ю, а я була не проти. Тим більше, Артем марив про спадкоємця, а старші у нас дівчатка. Коли народився син, чоловік був щасливий і гордий – нарешті, син – продовжувач роду.

Але через три місяці після народження довгоочікуваного продовжувача роду чоловік заявив, що наші відносини себе зжили, він покохав іншу, прости-прощай. Ось уже чого я не очікувала, так цього. Але вмовляти залишитись людини, який вирішив піти, марно. Чоловік зібрав речі, і пішов.

Правда, потім кілька разів повертався – спочатку за комп’ютером, а потім за телевізором і диваном. Ховаючи очі він белькотів, що це ж він їх купив, тому буде чесно, що він це забере. Я не опиралася. Перші три місяці я взагалі жила як на автопілоті. Навіть емоцій ніяких не було. Я одна, троє дітей – клас.

Жили ми в двокімнатній квартирі, яку мені залишили батьки, хоч тут пощастило. А то якби квартира була чоловіка, впевнена, що він також сором’язливо ховаючи очі, попросив би мене звільнити житлоплощу.

Під час розлучення на аліменти не подавала, чоловік обіцяв, що і так буде платити. Як там звучала його фраза? “Я розлучаюcя з тобою, а не з дітьми”. Але за фактом вийшло, що розлyчився він і з дітьми.

Перший час він насправді платив, навіть кілька разів приїжджав провідати дітей, а потім його нова жінка завагітніла. Мені було сказано, що оскільки він повинен думати і про благополуччя майбутньої дитини, сума виплат зменшиться. Сказав – зробив.

З огляду на, що я в декреті і у мене троє дітей, його гроші виглядали досить смішно. Але Артем говорив, що в наступному місяці він буде платити більше, тільки це наступний місяць все ніяк не наступав. Виручали мої батьки, за рахунок яких я, можна сказати, жила.

Але ця музика не могла звучати вічно. Мені набридло виciти на шиї батьків. Вони мені не відмовляють, але це не діло. Зрештою батько дітей повинен допомагати їх утримувати. Пробувала розмовляти з чоловіком, але він як шпак твердив, що грошей немає, а ви тримайтеся.

Мені це набридло і я пішла в суд. Там йому присудили виплачувати мені половину своєї зарплати. Чоловік булькотів і клекотів, як киплячий чайник, але зробити нічого не міг. Почав платити.

А через два місяці після початку виплат до мене примчала з виряченими очима колишня свекруха. Вона верещала, що я навіть після розлyчення умудряюся їй гадити. Було не приємно, але хотілося подробиць. Вони себе чекати не змусили.

Виявилося, що жили Артем і його нова кохана на зйомній квартирі, яку він оплачував. А після суду грошей на знімання житла і нормальне подальше життя стало не вистачати. Тоді Артем привів кохану в квартиру мами, де у нього теж є частка.

Нова дівчина, яку свекруха по старій пам’яті намагалася виховувати, показала зубки і стала методично ставити маму Артема на місце. Знайшлась, як то кажуть, коса на камінь. Колишня свекруха зрозуміла, що такими темпами її під лавку заженуть і побігла вимагати від мене, щоб я перестала доїти її сина. Тоді він забере свою фурію і піде знову жити на зйомне житло.

– Нічого, що у вашого сина три дитини, яких треба утримувати? Він розлучився зі мною, а не з дітьми. Діти хочуть їсти кожен день, – сказала я колишньої свекрухи.

– А ти що думала, коли народжувала? Мати повинна думати, чим дітей годувати, – зойкнула свекруха, але на мене це не подіяло.

– Мати подумала, що буде годувати, мої діти голодувати не будуть. Їх законний татусь буде годувати, – парирувала я і випровадила люблячу бабусю з квартири. Ось прийшла, навіть яблука дітям не принесла, турботлива яка.

Я розумію, що як тільки у Артема з’явиться чергова дитина, сума виплати зменшиться, але на той час мама вийде на пенсію, а я зможу вийти на роботу. Стане легше, але я не відмовлюся від аліментів, дітям колишній чоловік виплатить все, що повинен, навіть якщо його мама і вважає, що він не повинен нічого.