Після дуже некрасивого розлучення брата я запросила його колишню дружину з сином пожити у мене. Для цього була маса об’єктивних причин. А брат одружився вдруге, все у нього добре, тільки ні він, ні мама тепер зі мною не спілкуються. Навіть син і внук їх не цікавлять
Брат завжди був у нас занадто високої думки про себе. Корону йому ще в дитинстві мама прищеплювала, самий він у неї розумний, самий гарненький, самий гарненький і ні в чому ніколи не винен, а хто не згоден, той дурень, не треба звертати увагу. Поки був батько живий, він якось брата рихтував, але після того, як його не стало, ситуація ускладнилася.
Зараз братові двадцять років, мені двадцять дев’ять, між нами прірва і з кожним роком вона стає тільки ширшою. Я про це не шкодую. Трохи прикро, що на стороні брата залишається мама, але я звикла жити без неї. Після того як батька не стало вона розчинилася в братові і не відсвічує навіть у вигляді осаду.
Коли братові виповнилося вісімнадцять, він привів до мами в квартиру таку ж юну дівчинку в цікавому положенні. Сказав, що її звуть Марина і вона скоро стане його дружиною. Мама була в шoці, тому що явно не розраховувала, що син так рано обзаведеться дружиною, та ще й такою.
Марина була з Закарпаття, там жила з батьками в якомусь селі. Сім’я неблагополучна, тому як тільки у дівчини з’явилася можливість, вона взяла ноги в руки і поїхала шукати іншого життя. У нас в місті проживала її тітка по материнській лінії. Вона на перших порах і прихистила Марину, поки та не вступила і не заселилася в гуртожитку.
Дівчинка вона розумна, а там зустріла нашого недалекого Олега. Чим вже він її причарував, я не знаю, але як підсумок – є вагітність. Наша мама першим варіантом запропонувала абopт, але брат стукав лапками по столу і забороняв навіть думати про це. Мама моментально приткнулася, сперечатися з любимим синочком вона ніколи не могла.
Загалом, розписалися вони, стали жити у мами. Довго з’ясовували, хто повинен новоспечене сімейство утримувати. Брат включив мужика, сказав, що буде працювати. Мама ж хапалася за серце і вимагала, щоб він не кидав навчання. Але і на свою зарплату не могла їх годувати. По маминій логіці, Марина повинна була взяти академку, а потім йти на роботу, а звідти вже в декрет.
– Так все одно ж потім буде вдома сидіти, навіщо їй зараз освіта! Потім вивчиться, нічого страшного. Вагітна, і що? Це не хвopоба, всі вагітні були, нічого страшного. Ні, вона буде лежати, ногою качати, а навколо неї ві бігати, все їй приносити?
Я в ці розбірки не лізла, у мене тоді своїх турбот був повний рот. Запари на роботі, загроза залишитися на вулиці, тому що не було чим платити іпотеку, коротше кажучи, теж весело. Але до матері і брата я періодично навідувалася в гості, все-таки сім’я, хоч така.
У брата все вирішилося в такий спосіб – Марина пішла в академку, стала працювати, живота-то ще не видно, тому її швидко взяли якимось менеджером, а брат вчився, ну і іноді підробляв з нагоди. З приводу брата мама не втомлювалася голосити, що зовсім хлоп’я себе не береже, зажене себе у розквіті років. А все через якусь приблудну діваху.
Мені Марину було щиро шкода. Я бачила, що дівчина-то вона непогана, але занадто м’яка і зашугана, ось мама на ній і їздила. Мало того, що дівчина вагітна, працює, так і по дому майже всі обов’язки на неї звалили. А вона все покірливо терпіла.
Я пару раз мамі говорила, що вона перегинає палку, але вона мене не слухала. Вважала, що нічого особливого Марина не робить, раз вже влізла в сім’ю, то нехай відпрацьовує. Брата теж все влаштовувало, а Марина мовчала.
Коли народилася дитина, Марина стала з потроєною силою шарудіти по дому. Брат перестав навіть на епізодичні підробітки виходити, скаржачись мамі, що йому важко. Дитина, бачте, плаче і заважає йому спати. Навчання дається важко, сил немає, ні про яку роботу й мови не може йти. Мама, звичайно ж, погоджувалася, улюблена кровиночка ж страждає.
А що Марина толком не спить, і схоже не їсть, нікого не цікавило. Брат, який перші місяці тільки що в газету оголошення не дав, що став батьком, якось перестав цікавитися сином, награвся. Набридла йому і роль сім’янина. Почав пропадати на якихось тусовках, вертався під ранок. А коли дитині виповнилося півроку, заявив, що знайшов собі іншу дівчину.
Мама поділилася зі мною цими новинами відразу ж, і я конкретно була вражена. Запитала, що тепер буде з Мариною, але мама сказала, що її цей момент не дуже цікавить. Каже, що нехай звільняє квартиру. Заява на poзлучення вони подають завтра, Марина згодна.
Та ще б вона була не згодна. Залякали дівчинку, а їй і йти нікуди, і прав своїх не знає. Я б на її місці вчинила інакше, але це я. Мамі я сказала, що чинять вони з братом по-свинськи. Мати на мене накричала, образилася і кинула трубку.
Марину я зустріла біля РАЦСу, коли вони подали заяву. Вона стояла з таким відчуженим виглядом, що навіть не відразу зрозуміла, хто я і що від неї хочу. Я запитала, що вона планує далі робити, а вона просто сіла на землю і заридала. Повертатися їй було нікуди, ну не до батьків же мapгіналів, а тітці вона з дитиною явно не потрібна.
Марину і дитину я забрала до себе. Вирішили, що перший час поживемо разом, поки вона не встане на ноги, а там будемо думати. Мати і брат знали, що я так зробила, але ніяк не прокоментували мій вчинок. Мовчки проконтролювали, як ми збирали речі, а потім закрили двері.
Ми вже майже рік живемо разом. Марина і племінник стали для мене найближчими людьми. Вона вчиться на заочному, підробляє через інтернет, на ній тримається весь дім, я теж працюю і допомагаю їй з дитиною. Скоро у мене весілля і я знаю, хто буде у мене свідком.
Після весілля я переїду до чоловіка, а Марину залишу жити в квартирі. Вона хоче брати іпотеку, але це буде ще не скоро. Племінник поки в садок не ходить, а від батька і бабусі допомоги ніякої немає. За стільки часу вони жодного разу не зателефонували, не надіслали жодної копійки. Звичайно, у них є витрати більш важливіші, адже брат вдруге одружився.
Марина навіть не подавала на аліменти, але я хочу її переконати. Нехай братик платить або несе за це відповідальність, а то занадто просто для нього пройшла ця історія. Я буду пильно стежити, щоб він відчув все на своїй шкурі.
Зі мною, до речі, ні він, ні мати не спілкуються. Але я з цього не страждаю. Марина і племінник мені набагато ближче, а ще у мене є коханий чоловік, цього цілком достатньо, щоб знати, що у мене є сім’я.