Син привів молоду дружину в мій дім, а я тепер по квартирі навшпиньках ходити повинна. Вона працює, а я їй заважаю. Набридло, все синові висловила

Коли син вирішив одружитися, я вирішила допомогти молодим грошима. Продала трьохкімнатнку квартиру, додала накопичень, на однушку б вистачило їм цілком. Собі я теж купила однокімнатну квартиру, але вона простора і переобладнала її під двушку. Вийшла маленька спальня, невеличкий зал і простора кухня.

Але син купувати собі нічого не став, заявивши, що купувати однушку сенсу не бачить, все одно потім доведеться розширюватися, тому що будуть діти. Саме тому гроші він поклав в банк, а сам попросився разом з дружиною пожити у мене, поки вони збирають на квартиру.

– Я підрахував, скільки у нас вийде переплата, і подумав, що воно того не треба. Краще ми зараз у кинемось в роботу, а потім купимо без кредитів. Поки поживемо у тебе, якщо ти не проти.

Ну, син міркував тверезо. Та й я не була так вже проти їх приїзду. Думала, що якось так уживемся. У кожного буде своя кімната, та й не на все ж життя вони зі мною тут.

Спершу місяць все було нормально. І з невісткою Лізою ми не лаялися, і в побуті особливих суперечок не було. Але це, мабуть, поки невістка не ​​обжилася. Потім-то вона почала проявляти характер.

Ліза у нас працює з дому. Так я і не знаю, чим вона займається, але син каже, що заробляє вона нормально. Тільки мені від її роботи, хоч на стіну лізь. Кожен звук її відволікає, все їй заважає. А я і телевізор днем ​​хочу подивитися, та й коли готую радіо включаю, щоб не було нудно. Ну і посудом ні-ні, та й дзенькну.

Мені прямо Ліза нічого не говорить, тільки ходить і фирчить, як скривджений їжачок. Зате висловлюється синові, а він потім мені.

– Мам, ну Ліза же працює, що ти їй заважаєш?

– Так чим я їй заважаю? Я в вашу кімнату навіть не ходжу!

– То телевізор у себе включила, то на кухні шумиш. Стіни-то картонні, все чутно. Лізу це відволікає.

А мені тепер що робити? Йти з дому на цілий день і по вулицях шлятися, як бродяга? Син сказав, що я перебільшую, але телевізор можна і у сусідки подивитися. Мовляв, нам з нею удвох буде навіть веселіше.

– А їжу мені теж у сусідки готувати? Твоя-то працівниця не рветься до плити вставати, зате їсть регулярно.

Син сказав, що це не проблема. Їжу можна готувати ввечері, а іноді взагалі замовляти доставкою. Дуже, кажу, цікаве рішення. Вони збирати ніби як збиралися, але будуть на доставку гроші витрачати. Та й увечері готувати мені незручно. У мене ввечері серіал цікавий йде.

Як компроміс син запропонував купити мені навушники. Я буду все чути, а в будинку тиша. Мені це все не подобалося, звичайно, але я вирішила не вередувати і погодилася. Але план не спрацював. Не можу я довго в тих навушниках ходити, вуха у мене болять, та й звук там якийсь інший, після нього голова болить.

Гаразд, думаю, вдень передачу і правда у сусідки можна подивитися. Нехай невістка працює. Але на цьому її претензії не закінчилися. Все одно я галасую. То дверима ляскаю, то ногами шоркаю, то по телефону голосно розмовляю.

Коли син черговий раз прийшов з претензіями, я вже не витримала. Та що це таке! Я в своєму домі повинна навшпиньки ходити і дихати через раз, щоб нашу люб’язну невістку не турбувати. Нехай вона іде й працює в офісі, як всі нормальні люди, або засяде в якій-небудь бібліотеці.

Відчитала я сина, і сказала, що я у себе вдома буду жити так, як хочу я. А якщо їм не подобається, то можуть з’їжджати, гроші у них є. Добре влаштувалися – грошей їм дай, пожити їх впусти, ще й всі умови забезпеч. А жирно не буде?

Ось уже тиждень до мене немає ніяких претензій. Я, звичайно, намагаюся сильно і навмисно не шуміти, все-таки людина працює, але і по повітрю дертися не буду більше.