Чоловік вважав, що в декреті я просто відпочиваю, поки не залишився з дітьми один на два тижні, тоді він і став мене поважати

У нас з чоловіком народилися близнята – дві чарівні дівчинки. Я, як і належить, пішла в декрет. Це стало справжнім випробуванням для нашого шлюбу. Я вже не сподівалася, що відносини можуть налагодитися. Чоловік впритул не помічав, скільки я всього роблю, вважаючи, що я цілими днями валяюсь з телефоном і лише зрідка підходжу до дітей.

Нам ще під час вагітності сказали, що буде двійня. Я морально готувалася, але все одно слабо уявляла, що таке життя з двома немовлятами відразу. У моєму оточенні немає знайомих, кому так пощастило. Тому скільки б статей я не читала, реальність виявилася зовсім іншою.

Часу не вистачало ні на що, діти забирали його повністю. Спочатку все робила повільно, тому не встигала, а потім турбот все додавалося. Це було схоже на якийсь круговий атракціон – закінчила з однією дитиною, відразу починаєш з другою, а тут вже знову першому щось знадобилося. Голова йшла обертом.

Я чесно намагалася бути хорошою дружиною і викроювати час на прибирання і приготування їжі. Раніше я і підлогу кожен день мила, і готувала щодня, а по вихідним ще й пекла щось смачненьке. З народженням дітей все пішло на шкереберть. Мені іноді навіть в туалет відійти було проблематично, про прибирання вже і мови не йшло.

Чоловік же не зміг швидко перебудуватися на життя з дітьми. Йому чомусь не вірилося, що можна цілий день крутиться з дітьми і навіть не знайти час приготувати свіжий суп, адже там і робити нічого особливо не треба. Став мене відчитувати за бардак, убогий раціон і лінь.

Ще й свекруха не залишалася осторонь, заявляючи, що вона теж ростила дітей, але вдома у неї не було ні пилинки, а чоловік ходив випрасуваний, накрохмалений, нагодований обідом з трьох страв.

Мені ж було хоч розірвись, особливо коли діти почали активно досліджувати квартиру. Прибирати було марно. В одному місці прибрала, вони вже в другому набардачили. Їх двоє, вони розповзлися в різні боки, а мені що робити і куди бігти? Я ж ще й пepy в цей момент, щось готую.

Іноді просто сідала на підлогу посеред квартири і починала плакати від безсилля. Все валилося з рук, здавалося, що толку від того, що я роблю, немає ніякого. А чоловік ще приходив ввечері і замість того, щоб допомогти з дітьми, висловлював невдоволення – там йому брудно, тут йому несмачно, а тут діти кричать.

Слово “poзлучення” звучало часто. Я вже проганяла в голові різні варіанти подальшого життя без чоловіка. Повернутися до батьків, залишити на них дітей і працювати, щоб прогодувати сім’ю. Та й про своє житло треба буде думати, тому що діти ростуть, в батьківській двокімнатній квартирі швидко стане тісно. А житло зараз коштує чимало. Загалом, думки були безрадісні.

А згодом все перевернулося – я загриміла в лiкapню. Я дуже переживала, як там діти. Чоловікові довелося взяти лікарняний, він, звичайно, доросла людина, але так довго один на один з дітьми він жодного разу не залишався. По телефону особливо не поспілкуєшся, вже я-то знаю, що часу на це немає, та й у мене стан на перших порах був ніякий, я майже весь час спала.

Виписувалася я з важким серцем. Просто як уявила, що там за два тижні з будинком сталося, так погано ставало. Але я сильно помилялася. Вдома мене чекала майже ідеальна чистота, а в хаті пахло смачною їжею. Було несподівано.

Чоловік пояснив, що викликав клінінг, тому що квартиру вони з дочками розгромили ще в перші ж дні. Те, в чому дочки повзали в цей час, він навіть прати не став – просто викинув. Прибирати в нього не було ні сил, ні часу, і сенсу він теж не бачив.

Якби не свекруха, він би харчувався тим же, що не з’їли дочки. Готувати собі у нього не залишалося часу і сил. А до мого приїзду він замовив доставку готової їжі.

Треба сказати, що чоловік виглядав навіть гірше за мене, а я взагалі-то повернулася з лікaрні. Але я там хоча б виспалася, що не можна сказати про чоловіка. Вид він мав пом’ятий і очманілий.

У цей день він сам уклав дітей ввечері спати, а потім ми дуже довго розмовляли. Він вибачився за свою поведінку, говорив, що навіть не уявляв, що з дітьми так важко. Перші два дні ще якось нормально, а далі вже на морально-вольових.

Зате тепер у нас знялося питання з прибирання та готування. Було вирішено, що раз в тиждень буде приїжджати клінінг, а готувати будемо разом або замовляти доставку.

Не знаю, чи довго у мене буде такий розуміючий чоловік, але я поки задоволена. Нарешті він постояв на моєму місці і почав реально дивитися на життя.