Бабуся все життя поклала на благополуччя дядька, маминого брата, а коли постало питання, хто буде за бабусею доглядати, то дядько усіма правдами і неправдами намагається спихнути це на мою маму. Вона у мене людина м’яка, чим все життя вся сім’я і користувалася. Але я категорично проти

Бабуся у нас ніколи поступливим характером не відрізнялася. По крайній мірі, в відношенні нашої сім’ї. Я не пам’ятаю жодного доброго слова, сказаного в нашу адресу. Вона вічно чіплялася до батьків, а мене порівнювала з двоюрідною сестрою, дочкою дядька.

У мами і її брата різниця в п’ять років, вона старша. Мама завжди була в статусі старшої, тому їй діставалися всі стусани за молодшого братика. Його успіхи – це тільки його успіхи, а ось всі промахи були виключно маминим недоглядом.

Бабуся не соромилася ніколи піднімати руку на маму і мене. Це у неї така методика виховання була. Коли у мене з’явилося право голосу, я просто перестала ходити до неї. Мама, яка завжди намагається бути гарною дочкою, мене навіть лаяла, що не можна так до бабусі ставитися. Але на мою сторону вставав батько, якого “мила старенька” теж доводила до сказу.

Синові бабуся допомогла купити квартиру, продавши дачу і додавши свої накопичення. Мамі ж дісталася повчальна промова, що не треба було виходити заміж за такого невдаху, чоловік повинен забезпечити свою дружину житлом. Я не розуміла такої логіки, адже по суті це бабуся забезпечила родину дядька житлом, а не він сам постарався. Але у бабусі завжди була своя логіка.

Наприклад, якщо вона дізнавалася про якісь мої промахи в навчанні, а це було просто, тому що з двоюрідною сестрою ми вчилися в одному класі, то я прозивалася нетямою, яка нічого в житті не доб’ється. Коли двійками ряснів щоденник двоюрідної сестри, виявлялося, що освіта для дівчинки не головне, її доля – сім’я і дитина.

Найбільше дратувала навіть не бабуся, а мама, яка не дивлячись на всі закидони своєї матері продовжувала з нею спілкуватися і намагалася допомагати. Вона говорила, що батьків не вибирають, яка є, іншою не буде. Вони з татом часто сперечалися з цього приводу, коли я стала старшою, то теж намагалася її напоумити, але вона вперто робила по-своєму.

Три роки тому мамі знадобилася дорога опepація. Ми тоді гроші збирали всюди, де тільки могли. Батько продав машину, працював і підробляв цілодобово, я теж виверталася на виворіт, щоб принести в будинок зайву копієчку. Навіть мій на той момент молодий чоловік намагався вкладати гроші.

Логічно, що зверталися за допомогою до бабусі та дядька. Але у них грошей не виявилося, як вони сказали. А через місяць двоюрідній сестрі зіграли шикарне весілля, оплатили медовий місяць на теплому морі і бабуся ще величезну суму грошей подарувала молодим “на сім’ю”.

Про весілля ми дізналися, тому що родичі виклали фотографії в соцмережі. Нас навіть не покликали, відмазати, що розуміють, що нам зараз не до цього. Ось так у рідні не було грошей, щоб допомогти нам з життєво важливим питанням. Бабуся вирішила не життя дочці pятyвати, а онучці коханій подарунок зробити.

У той момент для себе я вирішила, що руки допомоги жодному з них не протягну, ні за що, ніколи. Мамі на опepацію ми зібрали, довелося брати кредит, але зате встигли. Вчасно пpooперували, все було добре. Після цієї історії навіть мама щось для себе усвідомила і перестала спілкуватися з ріднею. Так, смс на свята, все.

У минулому році не стало батька. Це маму дуже сильно підкосило, здopoв’я похитнулося конкретно. Я на той момент була вже заміжня, чекали дитину.

На якийсь час було вирішено переїхати до мами, щоб допомогти, доглянути. Свою квартиру вирішили поки здавати, гроші зайвими не були, особливо з огляду на, що мамі з роботи довелося піти, їй було важко цілий день крутитbся.

Мама “oжилa” після народження внучки. Здoрoв’я, звичайно, все одно залишає бажати кращого, але хоч так. У неї з’явилася воля до життя, інтерес якийсь. Мама дуже захоплена турботою про дитину, так що у мене з’явилася можливість підробляти. На повний день я не вийшла, але дещо в віддаленому режимі роблю. Хоч які, а додаткові гроші.

Мій чоловік з мамою уживаються чудово. Ніяких чвар, дуже шанобливо все. Це мене дуже тішить, бо я так думаю, щомамі одній жити тепер не варто. Навіть почали обговорювати питання про будівництво будинку на всіх. Все йшло добре, поки не намалювався дядько.

Вісті він приніс неприємні – бабуся зляглa. Тобто, за нею потрібен цілодобовий догляд. І дядько вважав, що забезпечувати такий крок мала саме моя мама.

Доводи у дядька були залізобетонні – вона дочка, їй належить доглядати за літніми батьками, а ще мама не працює, на відміну від дядька, тому може бути цілодобово поруч. Я була присутня при цій розмові, від нахабства дядька я просто оніміла спочатку, але швидко отямилася.

Мовчати я не стала, висловила все, що думала. Дядько розлютився і пішов з квартири. Я мамі сказала, щоб вона навіть не думала піддаватися на вмовляння. У нього там і дружина, і донька є, яким бабуся свого часу все дала, от нехай вони тепер напружаться. Мама зі мною погоджувалася.