Свекрусі постійно не вистачає грошей і вона знайшла геніальне рішення: ми з чоловіком переїжджаємо до неї, а свою квартиру будемо здавати

Ми з чоловіком в шлюбі чотири роки, нашій дитині зараз йде восьмий місяць. Живемо в моїй дошлюбної квартирі, вона у нас двокімнатна. Через те, що є своє житло, ми і зважилися на дитину.

За минулий рік чоловік поміняв дві роботи, а наша компанія кілька разів стояла на межі банкрутства. З грошима було дуже складно, пару раз доводилося сидіти тижнями на одних макаронах. Зараз вже все нормалізувалося, але все одно є страх залишитися без грошей, тому що заначку ми нагуляти не встигли.

Коли тест показав дві смужки, ми довго обговорювали з чоловіком, чи зможемо потягнути зараз народження дитини. Вирішальним фактом стала квартира, яка у мене є, вже без даху над головою не залишимося, а з рештою викрутимось. Мої батьки обіцяли по можливості допомагати. Свекруха нічого не обіцяла, вона була зайнята – рахувала дні до пенсії.

Про те, як вона вийде на пенсію, мама чоловіка марила стільки, скільки я її знаю. Планів на цей щасливий період життя у неї було надто багато. Свекруха любила примовляти, що напрацювалась вже на роботі і хоче на заслужений відпочинок. І ось – здійснилося. Вона виробила мінімальний стаж для виходу на пенсію, оформила її і відразу ж осіла в будинку.

Але все виявилося не так райдужно, як вона собі це уявляла. Пенсія була набагато нижчою, ніж одержувана їй раніше зарплата, тому мрії про безтурботне життя накрилися мідним тазом. Вона пробувала підкочуватися до сина, але ми самі жили впритул по грошах, тому надавати його мамі допомогу не могли.

Свекруха стала думати, як же поправити добробут. Вийти працювати хоча б на половину ставки десь вона не навіть не розглядала. Каже, що з неї вистачить, вже напрацювалась в своєму житті. Зважувала і так, і сяк, а потім прийшла з геніальною пропозицією – здавати мою квартиру.

Переїжджайте, каже, до мене, буде вам окрема кімната. Харчуватися будемо з одного столу. До того ж свекруха обмовилася, що допомагатиме з онуком. Мама чоловіка просто світилася від задоволення, озвучуючи свої плани.

Не врахувала вона тільки одного – я абсолютно не бажаю переїжджати зі своєї окремої квартири в кімнату квартири свекрухи. Тим більше заради такого сумнівного приводу, як потреба цієї самої свекрухи в грошах. Вона ще цілком може влаштуватися на роботу і сама заробляти собі на хліб насущний.

Отримавши відкоша, свекруха на місяць затихла, а потім зробила другу aтaку. Зайшла з іншого боку – почала міркувати, що нам і самим щось грошей не вистачає, чого вже тут. Але вона може нам допомогти – буде сидіти з онуком, щоб я могла вийти з декрету. Їй не складно, вона ж на пенсії.

А щоб нам зайвий раз не возити туди-сюди дитину, то ми можемо переїхати до неї. Кімната у неї для нас є. Ну і щоб наша квартира не простоювала, її можна здавати. Тоді у нас як раз будуть грошики, щоб фінансово віддячити маму за підтримку і допомогу з онуком.

Мені тільки незрозуміло, це вона така недалека або мене вважає непрохідною ідіоткою, яка не бачить її “підступного плану”? Я ще раз їй сказала, що не збираюся до неї переїжджати. Та й виходити з декрету теж немає гострої необхідності. Мені хочеться бачити, як росте мій син, поки є така можливість, я буду з ним поруч.

Мама чоловіка надулася, назвала нас егоїстами і вимагає їй тепер допомагати. Вже просто допомагати, без всяких там обхідних маневрів. Але тут вже навіть чоловік не витримав, відповів, що у нього є про кого дбати, а мама поки цілком може сама себе забезпечувати. Просто не хоче.

Свекруха образилася і вже кілька тижнів не виходить на зв’язок. Неприємно, звичайно, що так вийшло, але і йти на її умови теж не представляється можливим, а іншого варіанту помиритися ми не бачимо.