Від звичок в родині чоловіка просто вивертає, не можу до них ходити. Мене там називають ніжинкою і принцесою
Ми з чоловіком, слава Богу, живемо окремо, але, на жаль, недостатньо далеко від його батьків, щоб можна було обійтися тільки телефонними дзвінками, доводиться ходити до них у гості. Щоразу для мене це стрес, намагаюся до останнього знайти відмазку, щоб не йти до них.
Взагалі, у чоловіка звичайна сім’я – батько і мати, обидвоє працюють, обидвоє з вищою освітою. Вдома у них затишно і прибрано, але як тільки сідають за стіл, мене починає бити велика дрож. Я і так людина досить гидлива, щоб було зрозуміло – я ніколи нічого не пробую з ложки чоловіка, якщо він її вже oблизaв. От не можу, хоч ти трісни.
Якщо з чоловіком ситуація з часом якось виправляється, все-таки ця людина стає мені все ближче, то до його батьків я звикнути не можу. А у них все дуже просто. Наприклад, свекруха перемішала салат в загальній мисці, спробувала на сіль, oблизaлa ложку і знову встромила її в салат. Ну це ж “фу”.
Або ще – вони п’ють міцний алкоголь, а я собі зазвичай купую вино. Свекруха може спокійно взяти мій келих і відсьорбнути, щоб спробувати. Ось навіщо так робити? Це як мінімум негігієнічно. Вона чужа людина. Я намагаюся непомітно замінити собі келих, не акцентуючи на цьому увагу, але виходить не завжди.
Свекрам моя така поведінка вводить в якусь лють. Вони потім будуть весь вечір мене підколювати, часом досить прикро. Чоловік намагається заступатися, але ситуацію це не змінює.
Ще у свекрухи є звичка звалювати назад недоїдену їжу. Наприклад, загріла вона суп, не доїла, так вона з тарілки назад виливає його в каструлю і ставить в холодильник, ну, якщо там майонезу або сметани немає. Так чинять з усією їжею. Навіть з салатами, які залишаються на тарілках гостей після свята.
З цієї причини я ніколи не їм в гостях у батьків чоловіка страви, які приготовлені. Велика ймовірність, що там недоїдки з інших тарілок.
А ще у мами чоловіка є наймиліша звичка плювaти на сковорідку перед тим, як щось на ній смажити. Це так вона перевіряє ступінь нагріву. Є ж мільйон способів зробити це більш гігієнічно, навіщо ж так? Але свекруха каже, що від такої температури там все одно нічого не залишається, тому не страшно. А мені страшно, я це бачила, тепер не можу викинути з голови.
Остаточно мене свого часу вибило, коли я побачила, що вони дають собаці вилизувати тарілки. Після чергового свята на глибокій тарілці, в якій лежали картопля і гуляш, залишилося по краях, так ця миска просто вирушила на підлогу, де нею зайнялася собака. Потім цю посудину просто поставили в раковину до решти тарілок, як ніби так і має бути.
Я вже не витримала і обурилася, що це взагалі вже перебір, їсти з тарілки після собаки. Але на мене подивилися, як на ідioтку і сказали, що взагалі вони весь посуд ретельно миють. Та яка різниця! Собака не буде їсти з людського посуду.
Я запропонувала свекрусі, раз нічого такого в цьому немає, помити собачу миску і поїсти з неї. Вона так образилася. А що я такого сказала? За її логікою виходить, що це нічого страшного, адже миска мита. Чоловік потім наполягав, що я перегнула палицю, хоча я вважаю, що права.
Мені дуже не хочеться ходити в гості до свекрів. Ну або ходити зі своїм посудом і їжею, в якій я впевнена. Але тоді свято буде зіпсоване, а свекруха образиться до глибини душі. Не знаю що робити. Чоловіка підставляти не хочу, тому що якщо я не прийду, йому виклюють весь мозок, а й сама туди йти не бажаю, тому що мені пpoтивно.
Мрію переїхати в інше місто, щоб до свекрухи не їздити. Спілкуватися з нею по телефону – будь ласка, а в гості ходити – ну вже ні.