Набридло мені все, не хочу більше ні свят, ні друзів в гостях. Розповідаю чесно

А ви взагалі помічали, що зараз по всій країні спала ця звичка – трохи що знайомих до себе в будинок тягти? Раніше ми сміялися, коли нам про західні традиції розповідали, самі-то збиралися по домівках, метали все на стіл, сиділи до ранку, до останнього гостя. І вважали ідіотами американців або англійців, що запрошують когось на чай – і приносять тільки чай!

У нас на чай – це на обід з трьох страв, напитися і до ночі розійтися. На щастя, всі ці іменини, збори на новий рік чи восьме березня відходять у минуле. Вже не тягнеться в гості далека рідня, які спустошують холодильник і виносять мозок. Більше не пруться в гості друзі без дзвінка.

Зараз вираз “У сімейному колі” знайшов істинний сенс: тільки сім’я. Найближчі. А я все чіплялася за старі звички, не розуміла, як же це, не зібрати всіх за столом, не нагодувати, не вислухати.

Але дійшло.

По-перше, мене пpoтверезили ціни.

Друзів і родичів все більше, у них з’являються діти – і всім потрібно щось запропонувати. Збирається чоловік тридцять, і я вже не можу, як при Союзі, пригостити всіх пельменями і вінегретом, спекти “Мурашник”. Зараз все набагато дорожче, а вимоги зросли.

На стіл потрібно і нарізку, і салатів, прикрасити все, одна зелень скільки коштує! Тисячі йдуть йдуть на алкоголь та їжу, у нас ж чомусь всі моментально втрачають слух, варто лише заїкнутися про розподіл страв, навіть корейську моркву ніхто з собою не прихопить!

З алкоголем та ж історія, в кращому випадку хтось з собою пляшку винця захопить на трьох, доводиться самій щось вибирати. І не поставиш на стіл “три сокири”, як траплялося в студентській юності!

Але уявімо, гроші знайшлися, за кілька ходок я наносила додому продуктів. Тепер ще й готувати потрібно!

Відварити, почистити, запекти, порізати, потерти. Потрібні закуски, потрібно щось гаряче, потрібні нарізки – і стіл все ще якийсь бідненький.

А потім гості моментально все змітають, починають озиратися по сторонах, доводиться зізнаватися, дещо ще залишилося. Те, що відклала, щоб дотягнути до наступної пенсії не на одній картоплі. І торт ще.

Але тут хтось обов’язково дістане кульочок з дешевими цукерками, грамів на 300. Мовляв, не з порожніми руками прийшов.

А потім ще й попліткувати між собою, прийшли ось на день народження, а нічого особливого на столі не було, знайшла, чим здивувати – олів’є! Не наїлися, в загальному.

Але хіба ми збираємося, щоб їсти? Хіба не для того, щоб побачитися, обійнятися і розповісти новини?

При цьому кликати доводиться всіх, щоб ніхто себе забутим не відчув. І ще примудритися врахувати всі конфлікти, приховані течії.

А потім крутишся, крутишся на кухні з попереднього дня, потім метаєшся між усіма з тарілками, потім миєш цілу гору посуду, а гості навіть на день народження можуть без подарунків прийти, і ославлять ще. І не покличуть потім, їм дорого. Вони тільки тісним колом святкують. Але спасибі, Софія Петрівна, хоч ви нас збираєте …

Може, пора брати приклад? Замовляти доставку їжі, не возитися? Або кликати всіх до ресторану і просити роздільний рахунок?

Загалом праві європейці. Застіль у них немає, господині себе поважають, продумують вечерю, де раціонально все готується.

Запікають курку або індичку цілком. Один загальний гарнір. Загальний десерт.

Та й який сенс сидіти по квартирах, якщо можна вибратися з будинку в красиве кафе і замовити собі особисто щось до смаку?