Мама переконує помінятися квартирою з сестрою. Їм в комуналці тісно, а мені одній – в самий раз

У мене є молодша сестра, яку мама все життя з усіх боків oблизyє і старається на все заради неї. Різниця у нас в вісім років, тому я прекрасно пам’ятаю, як виховували мене, а як сестру. Різниця колосальна. Те, що без проблем сходило з рук сестри, для мене свого часу оберталося серйозним покаранням.

На мої питання, а чому така різниця у вихованні, мама сміялася, що так завжди – перша дитина тренувальна, а друга улюблена. Мені ось було не смішно, тому що постійно доводилося слухати “ну поступися сестрі, вона маленька”, “ну допоможи Надійці, у неї не виходить”, хоча мені ніхто не поступався і не допомагав.

Турботу про сестру мені ставили в обов’язок, не забуваючи давати їй зрозуміти, що рахуватися зі мною не обов’язково. Якщо я щось не давала або забороняла, вона бігла до мами і в підсумку я отримувала на горіхи, а сестра потрібне. Звичайно, мене такий стан справ не влаштовував і ніякого бажання зайвий раз спілкуватися з сестрою у мене не було.

З дому я пішла в вісімнадцять років, остаточно посварившись з мамою. Там були претензії і з приводу сестри, і наші особисті відносини. Просто дістало все, я зрозуміла, що більше так жити не хочу. Зібрала речі і пішла. Мама пророкувала, що через тиждень я повернуся, але помилилася.

Часом злість і образа можуть бути хорошим мотиватором. У моєму випадку було саме так. Я старанно працювала, щоб довести мамі, що я можу домогтися сама, що вона помилялася, але потім зрозуміла, що мамі плювати. Вона захоплювалася успіхами Наді. У підсумку я стала розвиватися вже виключно для себе.

З родиною я толком не спілкувалася. Знала, що мама продала двушку, щоб виділити сестрі гроші на весілля. Мама живе в однокімнатній, а сестра переїхала до чоловіка в комуналку. Мене на весілля навіть не запросили, про неї я дізналася з фотографій, які викладали мама і сестра.

Я в той час заробляла собі на квартиру. Роботи було багато, вона була складною, але мені вдалося зібрати на двушку, взявши на допомогу відносно невеликий кредит. А сестра почала ударними темпами піднімати демографію. Спочатку одна дитина, потім через пару років друга, а близько чотирьох місяців тому народилася третя. Все це в комуналці.

Мені про ці події розповіла мама, яка раптом почала мені частенько дзвонити. Навіть в гості зволила приїхати вперше за стільки років. Походила по квартирі, пooхала, що така простора кухня, кімнати немаленькі. Ще раз розповіла, що сестра з трьома дітьми і чоловіком тулиться в комуналці.

Я натяки пропустила мимо вух. Ніякого відношення до квартири сестри і кількості її дітей я не мала, вона сама з цим впоралася, ось і нехай розбирається. Але мама вирішила справу так не залишати.

Через тиждень вона приїхала до мене знову, привезла купу фотографій моїх племінників, сподіваючись розтопити моє серце. З чого вона вирішила, що це допоможе, я не знаю. Почала розповідати, як сестрі важко живеться, що чоловік погано заробляє, розвернутися їм ніде, а потім видала пропозицію:

– А давай ти з сестрою поміняєшся житлом? Вони в’їдуть в твою квартиру, а ти в їхню кімнату. Тобі-то одній навіщо така площа, на самокаті кататися? А їм там дуже тісно.

Я відповіла, що ні з ким я мінятися не збираюся, а житлові проблеми сестри це не мій головний біль. У неї є мама і чоловік, нехай беруть іпотеку і заробляють на житло.

До того ж мама, продаючи квартиру, могла б теж включити голову і зрозуміти, що її улюбленій донечці буде ніде жити. Але про це я говорити не стала.

Мама сплеснула руками, що іпотеку вони не потягнуть, Надя працювати не може, у неї троє дітей, а чоловік один не витягне.

– Ну що тобі, жалко? Це ж твоя рідна кров, їм потрібна допомога, не скупися.

Хоч я мамі все популярно пояснила, вона не втрачає надії домогтися свого, забувши, що я вже не дитина, яку можна було пpoгнути. Якби не робота, давно б поміняла номер. Стільки років не спілкувалися, ще б стільки ж не спілкуватися.