Мама, ну чому не можна було передзвонити перед приїздом? Можна ж було заздалегідь попередити! Знову привезла нам сто пакетів з села? » – закричала дочка з порога, коли я подзвонила у двері. А я ж спеціально все домашнє готувала для дітей

Я хотіла зробити сюрприз рідним і приїхати, не сказавши заздалегідь. Ми ж так давно не бачилися, напевно, вже півроку. Дочка весь час працює, зовсім немає коли провідати свою матір. І внучок не приїжджав. На щастя, хоч трубку бере і навіть сам дзвонить іноді.

Чоловік мій теж хотів приїхати, але здopoв’я вже не те. Довелося йому мене проводити і передати доньці і онукові привіт. Він все чекає, що Катя з Мишком самі до нас завітають. А може навіть і з чоловіком. Сергій дуже зайнята людина, додому завжди приходить після десяти.

Я пройшлася по квартирі дочки. Так незвично було. В останній раз я гостювала у Каті пару років назад. За цей час вони з чоловіком встигли зробити капітальний ремонт. Купили шикарні меблі і нову техніку. Було видно, що справи у дітей йдуть добре.

Ми сіли обідати. Я виклала на стіл всі свої гостинці, але ні дочка, ні онук до них так і не доторкнулися. Було видно, що тут мені не раді. Я намагалася поговорити з онуком, обійняти його. Але Мишко відразу ж вирвався і побіг грати в телефоні. Дочка сиділа поникла, зовсім втомилася після роботи. Мені стало її дуже шкода, і я вирішила залишитися на кілька днів.

Цілий тиждень я прибирала в квартирі і готувала по три прийоми їжі в день. Обслуговувала дочку з чоловіком і онука. Мила підлогу, витирала пил. Але замість подяки чула тільки закиди. То вечеря їм не смачна, то речі не там лежать. Та й донька почала натякати, що пора б квитки подивитися. Нібито хвилюючись, що я не встигну купити їх.

Мені було дуже неприємно. Я все життя працювала з ранку до ночі, щоб забезпечити дочці гарне життя. Ми з чоловіком собі відмовляли в усьому, щоб Катя ні в чому не потребувала. І для онука нашого намагалися бути кращими бабусею з дідусем. Хотіли, щоб у Михайлика було щасливе дитинство. А нам в цьому домі навіть не раді.

Останньою краплею стала випадково підслухана розмова. Далі сил залишатися просто не було. Я збиралася піти в магазин, але повернулася, бо забула гаманець. І як раз в той момент Михайлик питав у мами, коли ж я нарешті поїду. Сказав, що навіть друзів не може через мене покликати додому. Я мовчки вийшла з квартири дочки і пішки пішла на вокзал.

Додому дісталася пізно. Чоловік почав розпитувати про дочку і внука. Але я не мало що йому сказати. Відповіла, що все у них добре. Він дуже шкодував про те, що не зміг зі мною з’їздити. Але я, якщо чесно, навіть рада, що йому не довелося відчувати себе таким же непотрібним.