Переписала квартиру на двоюрідну внучку, так рідна ображається. Але якщо якась допомога мені потрібна, то від неї не допросишся

У мене був рідний брат, старший за мене на три роки. Він з самої юності по похилій котився. У міліції його в обличчя кожна собака знала, ще коли він в школі вчився. Батьки на заводі орали, їм особливо ніколи було нашим вихованням займатися, ось брат і колобродив.

Батько з матір’ю намагалися щось змінити, та не виходило у них. У них була надія, що армійська служба з брата дуpь виб’є. Відразу після армії брат насправді якось зібрався, став серйознішим, але потім знову загуляв зі старими дружками і покотилося по-старому.

Дружину він собі знайшов в тій же компанії, випивали, але вони хоча б вдома удвох випивали, ніби як в рамках розумного. Коли дочка народилася, на якийсь час зовсім кинули, але скоро розв’язалися. Я в той час доучуватися в інституті і своєю сім’єю не обзавелася.

Коли брат з дружиною веселилися, дівчинка часто залишалася у нас, бабуся з дідусем займалися онукою, намагаючись дати виховання. Але гени пальцем не розмажеш, вже з чотирнадцяти років дочка пішла по стопах батьків. Погані компанії, aлкoголь, навіть тepмін отримала за кpaдiжкy.

Я до того моменту вже сама стала мамою, з чоловіком жили в тому ж місті, народили сина. У нього з двоюрідною сестрою різниця була в п’ять років, вона старша. Між собою вони не спілкувалися, ми взагалі не підтримували спілкування з тією сім’єю, тому що вони зовсім опустилися і випливати не хотіли.

Довго я про них нічого не чула, у нас вже син одружився, дитину вони народили, коли мені з опіки подзвонили, сказали, що у племінниці теж народилася дівчинка, мати ось прав позбавляти збираються. Полетіла я туди, все-таки рідна кров. Справа повернулася так, що прав мати не позбавили, вона ніби й на роботу влаштувалася, кімнату якусь знімала, залишили дитину з нею.

Я стала по можливості допомагати, брата з дружиною тоді вже в живи не було, а племінниця ніби як намагалася за розум братися. Я до себе її дочку забирала, коли потрібно було, займалася з нею, дарувала одяг. Часто ми гуляли втрьох – я і дві внучки, рідна і двоюрідна. Мене Танюшка теж називала бабусею.

Син мого завзяття не підтримував, казав, що я собі на шию тягар саджу, а потім сльози буду лити, коли Таня піде по стопах матері і діда з бабою. Я ж вірила в краще.

Дівчатка вже в школі перестали спілкуватися між собою, сварок не було, просто вони як з різних планет були. Леру батьки утримували, а Таню абияк мати, коли не йшла в зaпiй, та я. Дуже я до цієї дівчинки прив’язалася.

Зараз вже обидві дівчинки дорослі, Таня працює, Лера закінчує ВУЗ. Я спілкуюся з обома, але у Лєри все часу немає навіть подзвонити, а Таня до мене через день їздить, щоб допомогти приготувати, прибрати, в магазин сходити та й просто чаю випити разом.

Лера ж зі мною спілкувалася тільки по телефону, та й то не балувала своїми дзвінками. Сама я їй не дзвонила, не хотіла псувати настрій. Їй що не подзвониш – вона зайнята, та ще таким тоном, що неприємно стає. Син з невісткою теж приїжджали тільки н свята, та й то не кожен раз.

Відразу стало остаточно ясно, хто і як до мене ставиться. Тільки Таня приїжджала і допомагала, хоча по суті-то я їй ніхто, сьома вода на киселі.

Подумала я, та й вирішила, що відпишу свою квартиру Тані. Сходила і оформила всі папери, тепер квартира після мене їй дістанеться. Нікому нічого не говорила і не збиралася, поки син не підняв розмову.

Лєра-то у нас виросла, тепер хоче свою квартиру. У сина з невісткою таких грошей немає, ось він і запропонував, щоб я віддала свою двушку Лєрі, а вони мені в іпотеку візьмуть в області квартиру. Мені ж на роботу не їздити, яка різниця.

Я і сказала, що питання з квартирою вже вирішене, вона Тані дістається. Син спочатку не повірив, навіть приїхав разом з невісткою і Лєрою. Розмова не вийшла. Вони переконували мене, що я з глузду зійшла, а Таня до мене тільки через квартиру і підлизується. Говорили, що є рідна внучка, а я квартиру якісь приблудній віддала. Багато говорили, але я вже все вирішила.

Син заявив, що раз я так все для себе вирішила, то нехай Таня мені тепер і допомагає. А вона і так допомагала мені, від сина тільки обіцянки, з Лєрки і того не було.

Не спілкуються вони зі мною місяць, так і не змінилося в моєму житті нічого, а Таня як їздила до мене, так і їздить, тут теж нічого не змінилося.