Невістка вимагає взяти іпотеку, хоча живуть в своїй квартирі. Каже, що думає про сина, а я думаю, до розлучення готується

Молоді вже п’ять років разом живуть, народили сина, йому зараз чотири роки, ходить в садок. Маша, невістка, спочатку дуже раділа, що у її чоловіка є своя квартира, сама-то вона з іншої області приїхала і до заміжжя знімала житло. Про іпотеку ні слова не говорилося, а тепер з декрету вийшла і вже другий рік ця іпотека у неї з вуст не сходить.

Синові ця квартира, де вони живуть, дісталася від моєї мами. Він тоді ще в школі вчився, коли її не стало. Ми з батьком її спочатку здавали, а коли син уже до вступу підійшов, зробили там ремонт, купили меблі і після поступлення вручили йому ключі. Квартира відразу була оформлена на нього одного.

Маша отримує не надто багато, але завжди є можливість піти на лікарняний, хоча онук хвoріє не надто часто. Питала у сина, чого вона не знайде кращу роботу, адже з дитиною можу допомогти я, все одно на пенсії, але він каже, що йому все одно, працює і добре. Основний годувальник в родині він.

– Навіщо їй зараз роботу іншу шукати? Ми може за донькою ще зберемося. Грошей нам вистачає.

Ну я і не лізла, нехай самі розбираються. Тим більше, що жили вони насправді добре. Машину купили, у відпустку їздили двічі на рік, на собі не економили. Син насправді непогано отримує. Чого ще бажати? Квартира вже є, машина, гроші, дитина – все є, живи і радій.

Тому коли Маша почала заїкатися про іпотеку, здивувалися всі. Люди від безнадії її беруть, коли жити ніде, а вона добровільно в це ярмо хоче влізти. Але невістка просто горіла цією ідеєю. Все розповідала, які зараз відсотки низькі, як вигідно її брати.

Я не витримала, запитала, навіщо їй іпотека. І так ж непогано живуть – квартира є, місця вистачить. Другу дитину не планують поки. Чого спокійно не живе?

– Ну, квартира-то зайвою не буде. У нас син росте, нехай буде для нього квартира. Ми поки молоді, працюємо, є можливість купити житло. А потім невідомо, що буде.

– Так у мене квартира теж двокімнатна. Син у мене один, онук теж, їм після мене квартира і відійде. Я ж не буду жити вічно, – здивувалася я. Невістка язика пpикусила і якийсь час про іпотеку не заїкався.

Але через півроку знову завела свою шарманку. Синові це теж набридло, вони навіть посварилися. Я тоді у них в гостях була, з онуком в кімнаті грала, на прогулянку збиралася його забрати. Невістка знову знайшла якесь дуже вигідну пропозицію і агітувала сина за іпотеку.

– Дивись, тут умови просто шоколадні, краще ми не знайдемо. Давай займемося, поки є можливість?

– Та дістала ти мене зі своєю іпотекою! Що тобі спокійно не живеться? Дах над головою є, мати на внука квартиру відпише, все добре. Що знову за новини? – Розлютився син.

– Це у вас все добре, а у мене свого нічого немає! За стільки років шлюбу я все одно не відчуваю себе тут господинею! Та й з приводу квартири синові – це ще вилами по воді писано. Посваритесь ви з мамою, перепише вона квартиру на якийсь притулок або на сусідку, ось і вся твоя спадщина! Я думаю про майбутнє, а ти далі носа не бачиш!

Я дуже тоді розізлилася, але знайшла в собі сили просто зібрати онука і піти, хоча на язику багато чого крутилося. Бач, яка жвава, про майбутнє вона думає. У разі розлучення-то доведеться назад до батьків їхати, а тут прогнеться чоловік на іпотеку, та щось вона зачепить собі.

Хитра, сама-то копійки отримує, які на себе ж і витрачає, а іпотеку буде тягнути син, щоб потім ця мадам могла квартиру поділити, нажиту в законному шлюбі. Тому-то вона і з другою дитиною, мабуть, не поспішає. Все це дуже гидко пахне.

Ставлення до Маші у мене змінилося, спілкуватися з нею я не хочу, в кожному її вчинку і слові тепер подвійне дно бачиться. А ще все не можу вирішити, говорити про свої підозри синові чи ні. Ніби як і лізти не хочеться, але з іншого боку, тема-то не жартівлива.