Вісім років заміжня – вісім років зі мною воює свекруха. Все я роблю не так, на відміну від її розумниці донечки. Все як в тому анекдоті – дочці з чоловіком пощастило, він шуби дарує і на курорти возить, а ось синові з дружиною не пощастило – то їй шубу купи, то на курорт відвези

Ми з чоловіком розписалися відразу після університету, молоді, готові до звершень і без гроша за душею. Йти жити до свекрухи у нас навіть в думках не було. Вона мене активно не любила з першого знайомства. Я спочатку переживала, але чоловік мене заспокоїв, його мамі взагалі жодна його дівчина не подобалася. Всі були його негідні.

Спочатку жили по знайомству в гуртожитку у друзів, потім заробили і стали знімати житло. Свекруха трохи на аналізи не спливла.

– Голови немає, гроші витрачати! Пожили б зі мною, назбирали б собі на квартиру, так ні ж, треба знімати якусь халупу і платити чужим людям!

Так вона голосила всі чотири роки, поки ми не змогли накопичити на іпотеку. За цей час сестра чоловіка Ірина вийшла заміж. Чомусь вона теж не захотіла жити з свекрухою, а чоловік уперся всіма кінцівками від переїзду під крило турботливої тещі. Стали теж жити на знімній квартирі, і, о диво, виявляється, зробили все правильно.

– Молоді повинні жити окремо, своєю сім’єю. Не діло це зі свекрухою ліктями штовхатися на кухні, так будь-які відносини можна зіпсувати, – говорила моя свекруха, яка виїдала нам з чоловіком мозок з цього приводу вже не перший рік.

– Мам, а що ж ти так на нас насідаєш, ми теж квартиру знімаємо, але ми дypні і все робимо неправильно, а Іринка з чоловіком молодці? – Чоловік теж знатно oфiгів від такої зміни політики партії.

– Так ти не порівнюй. Там така свекруха, що життя молодим не дасть, в кожній бочці затичка, – обрізала свекруха, а я мало не луснула від бажання прокоментувати її висловлювання в дусі “як я Ірину розумію”.

До речі, незважаючи ні на що, з сестрою чоловіка у нас були нормальні відносини. Від своєї мами вони з братом перейняли тільки зовнішність, а характер, судячи з усього, дістався від покійного батька, з яким я не встигла познайомитися.

– Ти на маму уваги не звертай, вона все життя всіх повчає і чимось незадоволена. Якщо за день з кимось не поцапалась, то вночі не засне, – говорила мені зовиця.

Я зі свекрухою сама сваритися не збиралася. Краще поганий мир, а не добра сварка, але свекруха не вгамовувалася.

У декрет ми з Іриною вийшли майже одночасно. За доброю традицією – дочка молодець, народжувати треба, поки молода, нехай чоловік працює, а я – “ну звичайно, сама лапки складе, син буде на іпотеку горбатитися, а квартира загальна буде”. Тримати себе в руках ставало складніше, тому що характер мені вагітність зіпсувала знатно, я сама це відчувала.

На сімейних урочистостях під час вагітності дочки вона підкладала смакоту і примовляла, що їй зараз потрібно їсти за двох, вона дитину виношує, а за мною рахувала кожен шматок, заявляючи, що я і так сильно поправилася, треба б себе в руках тримати. Хоча лікарі говорили, що я в нормальній формі, зайвої ваги у мене немає.

Я раз промовчала, другий, а потім вирішила, що не хочу більше терпіти таке ставлення і перестала ходити до свекрухи. Привід був самий слушний – недобре себе почуваю. Швидше за все, з цього приводу свекруха теж проходжувалася, але я цього не чула, а чоловік розсудливо цю тему не піднімав.

Народили ми з Іринкою з різницею в тиждень. У обох хлопчаки народилися, хоча нам до останнього розповідали, що буде дівчинка.

Природно, у внукові від дочки свекруха знайшла відразу ж всі ознаки свого сімейства аж до бабусі, а на нашого сина глянула і сказала, що якось не схожий. Мені тоді було настільки плювати на все, що навіть її слова пройшли повз вуха, я була щаслива.

Коли у онуків така різниця, це не могло не стати грунтом для вічного порівняння. І ось це мене вже напружило. Гаразд вона нас з дочкою порівнює, але порівнювати дітей це вже перебір. Ясно ж, що в любимчиках ходитиме онук від дочки, а я не хотіла б, щоб мій син відчував себе другим сoртом. Краще вже взагалі без бабусь обходитися.

Поділилася своїми побоюваннями з чоловіком, але він сказав, що тут вже я перегинаю.

– Мама у нас, звичайно, своєрідна, але не на всю ж голову стyкнута, щоб онуків ділити так, – переконував мене чоловік, але я дотримувалася своєї думки.

Діти росли, а у свекрухи з’явився просто невичерпний запас приводів для порівняння мене і Іринки. У неї-то син уже сідає, звичайно, вона ж дитиною займається, не те що я, зозуля. Коли я влаштувала сина в ясла і вийшла на роботу, мене затаврували поганою матір’ю, якій тільки б дитину спихнути. Ось Іра молодець, сидить і займається дитиною. І так далі і тому подібне.

Зараз синові четвертий рік, свекруха все ніяк не може упокоїтися. Різниця у ставленні до онуків вже дуже чітко впадає в очі. Навіть чоловік почав щось помічати. Я поки мовчу, але якщо найближчим часом він не вгамує свою матір, у нас буде серйозна розмова.

Я можу закрити очі, що вона завжди порівнює мене зі своєю дочкою, намагаючись зрівняти з брудом, але ставитися також до мого сина, який взагалі-то теж їй рідна кров, я не дозволю. Я дуже довго намагалася зберігати хоч якусь подобу миру, але тепер думаю, що добра сварка теж дуже собі нічого варіант.