Прийшла до мене невістка і хвалиться який новий телефон їй мій син купив. А мене злість бере: квартири своєї за 10 років не купили, а тринькають гроші на всякі дурниці. Я стараюсь напоумити – все марно

Одружилися вони десять років тому. Я відразу зрозуміла, що невістка у нас та ще ягідка. Весілля вона хотіла шикарне. Це при врахуванні того, що сама отримувала копійки, майже все віддаючи за кредити, та й син у мене не мільярдер, зарплата середня. Але гуляння закотили на майже пів мільйона, кредит брали, тому що у самих таких грошей з роду не водилося.

Я пробувала відмовити від цієї примхи – ну куди в одноденну гулянку такі гроші ввалювати? Так хто б мене послухав. “Це ж весілля, це ж на все життя, хочеться запам’ятати”. Запам’ятали, кредит цей купу часу платили.

Звідки у невістки такі замашки панські, я не знаю. Батьки у неї звичайні, живуть від зарплати до зарплати, як і ми з чоловіком. Але у нас у сина таких запитів немає, привчили, що жити треба за коштами. Поки на горизонті його вона не з’явилася, він цього правила дотримувався.

Ми з батьком намагалися до сина донести, що краще б ті гроші взяли під квартиру, жити-то молодим після весілля не буде де. Ні з нами, ні зі сватами вони жити не збиралися, на іпотеку у них грошей теж немає, тільки знімати залишалося.

Але син від нас відмовлявся тим, що ми женемо коней. У них-то все життя попереду, накопичать ще собі на квартиру. Я ж в цьому дуже сильно сумнівалася. З їх запитами вони так без штанів залишаться. Але вирішила прикусити язика і не лізти, це їхнє життя.

Весілля відіграли, стали жити. У нас з чоловіком були накопичення, які хотіли синові на квартиру додати, але вирішили почекати. Нехай спочатку самі чогось назбирають, будуть купувати – там і додамо. Я боялася, що вони розтринькають всі гроші, і залишаться на вулиці. До сих пір хвалю себе за те рішення.

Відразу після весілля молодята оголосили, що будуть збирати на квартиру, тому подарунки на всі свята вважають за краще отримувати грошима. Нашим простіше, не треба голову ламати, як невістці догодити. Дали конверт – всі задоволені.

Я тоді пораділа, що діти так докладно підійшли до питання накопичення грошей. Син розповідав, що вони знімають квартиру у якоїсь родички свахи, тому платять тільки за комуналку. А решту грошей, які б йшли на оренду, відкладають.

Скільки у них там накопичено, я не питала, не моя справа, але за моїми підрахунками, роки за три на іпотеку накопичити можна було. Потім я побачила, як вони збирають, і зрозуміла, що ніколи вони нічого не накопичать.

На перший новий рік невістка блищала новими сережками з камінчиками. Я запитала, звідки така краса, а вона відповіла, що чоловік подарував. Ну, думаю, син молодець! І збирати примудряється, і дружину балувати подарунками. Не стала нічого уточнювати, подарував і подарував.

А влітку наші молоді полетіли на море. Тут я зрозуміла, що справа нечиста. Не можуть вони такі витрати собі дозволити, знаю я, скільки вони отримують. Коли вони повернулися, я вивела сина на розмову. Запитала, на якісь дулі вони по морях роз’їжджають.

Син щось намагався брехати, але я-то його знаю, витрусила правду. Виявилося, що з тих грошей, що вони самі підзбирали, плюсом те, що дарували ми і свати на свята, ще невеликий кредит взяли. Ось так на море і з’їздили.

Я запитала, навіщо так робити, адже збирають ж на житло, можна якось себе обмежити. Не першої важливості справи – на море з’їздити. А ось без квартири своєї жити погано. У будь-який момент виставлять на вулицю і бігай шукай нове житло.

Син став огризатися, гримнув, що це тільки їхня справа. На його крик пристрибала його дружина, зрозуміла в чому суть розмови і теж почала гнути свою політику.

– Ми молоді, хочемо пожити нормально, а не копійки рахувати до старості. Назбираємо ми на квартиру коли-небудь, нікуди вона не дінеться від нас. А ось молодість йде. Чому ми повинні жити аскетами? Маємо право жити так, як хочемо!

– По кишені треба жити, а не кредити набирати. Залишитеся без житла, подивимося, як заспіваєте! – Я теж не витримала.

Розсварилися ми тоді. Але мені стало зрозуміло, звідки в сина раптом така тяга до марнотратства і кредитами. Жінка йому мізки засмічує, а він ведеться і потурає, немов свого розуму немає. Згодом помирилися, я зареклася в їхнє життя не лізти. Але про себе відзначаю, що у невістки то телефончик новий, то плаття, то колечко. Збирають вони, як же. Але я мовчу.

У минулі вихідні було десять років, як син одружився. Відзначали в ресторані, скидалися ми і свати, як подарунок дітям. У самих-то у них грошей немає, як і завжди. Живуть все також в орендованому житлі, тільки вже в іншому, синові шість буде, а у дитини своєї кімнати не було. І не передбачається в доступному для огляду майбутньому.

Невістка бурхливо розповідала про новий телефон, який скоро вийде. Судячи з усього, вона його у сина вже випросила, звичайно ж в кредит, з яких вони не вилазять. Тільки один закриють – візьмуть три нових. А тут телефон якийсь за сорок з гаком тисяч! У мене навіть сил дивуватися немає.