Приходжу якось додому – а свекруха стоїть за плитою і злісно зиркає на мене. Каже те, що я приготувала чоловікові, навіть свиням не годиться

У шлюбі я вже вісім років. І за цей час мої стосунки зі свекрухою були суперечливими.

Спочатку я їй не подобалася, потім ми були кращими подружками, тепер я їй знову не до душі. Ось тільки чим я їй не догодила цей раз, сказати важко.

Ользі Михайлівні дуже не подобався той факт, що я була на п’ять років старшою за її сина. Руслан працював разом зі мною, на роботі ми і познайомилися. Я ніколи не приховувала свого віку, Руслана це не бентежило, на відміну від його матері.

Після весілля ми стали жити у мене. Батьки залишили мені великий будинок за містом, а самі з моєю молодшою ​​сестрою виїхали на постійне проживання в Америку. Погодьтеся, що почати сімейне життя у власному заміському будинку, просторому, з сучасним ремонтом – це не так вже й погано.

Я бачила, що мама для чоловіка займає важливе місце в житті, так що налагоджувала з нею контакт як тільки могла, вона теж в свою чергу йшла на цей контакт. Ми подружилися, почали добре жити і так тривало кілька років.

Навіть бувало, люди думали, що вона – моя мама, так ми мирно і гармонійно співіснували. Коли ми їхали на відпочинок, Ольгу Михайлівну завжди брали з собою.

Не знаю, що сталося, але останнім часом свекруху як підмінили.

У якийсь момент я раптом перестала їй подобатися. Ну все я не так стала робити, причому якось одномоментно. І діти в мене не такі, і вдома бардак, і готую не те, і чоловік (її син) зі мною не щасливий, виявляється. Причому, звичайно, словами не все говорилося. Ольга Михайлівна показує мені це своїми вчинками.

У шлюбі у нас народилося двоє дітей, ми з чоловіком вирішили не брати няню, все ж – чужа людина в будинку. Ольга Михайлівна сама запропонувала нам допомогу. Так як цілими днями я на роботі, вона доглядає за нашими дітьми, за що я їй дуже вдячна.

Щоб свекрусі було легше, кожні вихідні я намагалася приготувати багато їжі, щоб не створювати їй зайвих турбот. У неділю я заповнила холодильник всім необхідним і радісно вирушила на роботу. Повертаюся – свекруха щосили куховарить. Я запитала, навіщо їй це, і у відповідь на мене посипався шквал критики:

– Знаєш, мені шкода онуків і сина. Те, що ти їм робиш, тільки свиням давати, і то я не впевнена, що вони це будуть споживати.

Тепер свекруха по своїй волі відповідає за готування, хоча у мене з цим проблем ніколи не було. Все б нічого, але тепер вона переставляє все в шафах на кухні на свій лад і переносить туди свої речі. А найнеприємніше – скаржиться всім своїм знайомим, що невістка зовсім її сина не любить, не шкодує і не допомагає ні в чому, а тільки гроші тягне.

Я не витримала, і підняла цю тему перед чоловіком. Він підтримав свою маму, каже, що вона нам дуже багато допомагає, а я – просто невдячна. Тепер я зовсім нічого не розумію: свекруха приходить в мій будинок, наводить тут свої порядки, і я ще при цьому повинна мовчати? Але чоловік непохитний, для нього мама – святе, навіть якщо вона і десь перебільшує.