Люблю чоловіка найкращої подруги. Це я їх познайомила. Довго думала, що робити і вирішила йому про все розказати

З Михайлом ми спілкувалися по роботі, потім стали спілкуватися і поза нею. Він мені дуже подобався, але я думала, що не рівня йому, адже він був таким успішним і старшим аж на вісім років (мені 27, йому 35). Спілкувалася я з ним підкреслено по-дружньому, щоб не видати себе.

А потім в нього з моєму подругою почалися стосунки, і я відчула шалену ревність, з якою ніяк не можу справитися. Коли він згадував її ім’я, чи коли зустрічались в одній компанії. Але що вже зробиш?

Лізти зі своїми почуттями до “невільного” чоловіка я вважала недопустимим. В підсумку вони одружилися.

Одного разу на корпоративі він замітив, що я дуже сумна. Мені дуже хотілося йому про все розповісти, про свої почуття. Думала, що зараз у всьому зізнаюся. Але замість цього я просто пожалілася Миколі на безвідповідні почуття до якогось абстрактного чоловіка.

У відповідь Микола “по дружньому” сказав, що я йому дуже подобалась, але вела себе так, ніби мені взагалі не потрібні відносини. І що я обов’язково зустріну “свого чоловіка”, якщо не буду так закриватися від чоловіків.

Тепер я чітко зрозуміла, що у нас був би шанс, якби я не показувала з себе “друга”.