Що в голові у свекрухи? Наполягає, щоб я терпіла всі витівки чоловіка та ще й квартиру на нього переписала

Я закохалася в Артема ще школяркою, і красивий хлопець відповів мені взаємністю. Ось так і зустрічалися, то в кафе, то на виставках. І прямо в день мого повноліття подали заяву в РАЦс.

Дізнавшись новину, батьки купили мені окрему квартиру. Зробили по уму, до весілля переселили, мовляв, подарунок тільки мені і тільки на повноліття. Я їх логіку розуміла, звичайно, вдячна була. Є, де жити – і відмінно, Артема я за альфонса не рахувала. Він уже влаштувався на пристойну роботу, а після диплома світило прекрасне майбутнє.

Ми з ним мріяли про дитину, але потрібно було почекати, щоб хоч один з нас освіту закінчив, так що вирішили трохи затягнути.

Але в якийсь момент диво сталося. Вирішили ввечері подивитися фільм, і я раптом відчула сильну нудоту, запах нових чіпсів напливав хвилями. На щастя, вже вранці я запідозрила причину і зробила тест.

Як же ми раділи!

Але радість тривала недовго, чоловіка як підмінили. Він став байдужим, різко зайнятим, вже не хотів валятися зі мною в обнімку на дивані. Якось перебрав у друга на дні народження і почав чіплятися до його дружини. Я була в сказі, зажадала поїхати додому. Друг теж був в сказі, але по oбличчю від Артема отримала я.

Я не хотіла спостерігати цей треш далі, одяглася і пішла додому, благо, всього двір пройти. Восьмий місяць, кому я потрібна? А чоловік прийшов додому тільки вранці.

Вибачався, скаржився, що в голові запаморочилось. Клявся, що пити кине. Що любить і мене і доньку.

Подзвонила свекрусі, описала ситуацію і попросила ради.

– А що такого, – щиро не зрозуміла вона. – Любить він тебе, ось і поводиться нервово …

Я розуміла: дізнається мій батько – чоловікові не жити. У нас в сім’ї з цим просто було: дозволив вдapити – обов’язково повторить.

І мали рацію мої батьки: скандали почали повторюватися. То при друзях, то вдома, коли народилася дитина – він взагалі страх втратив.

Якось накинувся на мене на вулиці, а я вже ніби звикла, тільки дитину захищала. На щастя, якісь люди відкинули його, мене впихнули в машину і відвезли в лікарню.

Звідти зателефонували батькові, взяли телефон, я вже не розуміла, що відбувається.

А потім пам’ятаю уривки: як змінила замки і сиділа в квартирі. Як чоловік ломився в двері, як нас розводили.

А головне, як Артем, мій коханий Артем вимагав від мене половину квартири.

Свекруха приїхала пояснити мені, що чоловік правий, що б’є, йому потрібно емоції кудись спускати. І що тепер з моєї вини він залишився без житла.

До себе вона категорично його пускати відмовилася. Мабуть, їй вже вистачило.