Мама поводиться як підліток, зависає цілими днями в інтернеті, а я розривався з двома дітьми. Прошу допомогти – їй ніколи. Звичайно, фільм сам себе не подивиться, картинки в соцмережах теж. Хоча свого тільки й питала “коли онуки”

Ми з чоловіком раптово стали батьками двійні. Я взагалі не уявляла, як буду справлятися з двома немовлятами відразу. Чоловік – це добре, він буде допомагати, але тільки ввечері, коли прийде з роботи, а я цілий день буду одна.

Мама, яка на початку вагітності дуже раділа, що нарешті-то ми перестали перейматися дурницями і вирішили завести дитину, до того моменту вже загрузла в безодні інтернету.

Вона до останнього ходила зі своїм кнопковим телефоном, але він врешті-решт наказав довго жити, і ми з чоловіком подарували мамі новий нормальний смартфон. Знала б, чим це обернеться, купила б їй такий же кнопковий, який у неї був.

У мене мама – жінка дуже цікава, технічним прогресом користується і дуже активно. Тому нову іграшку вона досліджувала уздовж і поперек, мені здається, я не всі функції в телефоні знаю, як вона.  Спочатку у нас з чоловіком щось питала, радилася, а потім почала розбиратися сама.

Відкрила для себе coцмерeжі і інтернет. Ось тут ми її і втратили. Якщо раніше до неї треба було обов’язково приїжджати двічі в тиждень, тому що їй сумно і самотньо одній, то тепер їй взагалі ніхто не потрібен, є телефон.

Мама втупилась в нього, як підліток в новий гаджет. Навіть коли ми приходили в гості, вона від нього не відривалася. Завжди в неї грають якісь оповіщення, вона щось читає, комусь відповідає. Морок, коротше. Спілкуватися з нею стало неможливо, все доводиться повторювати по кілька разів.

На всі зауваження мама реагувала з жартами, мовляв, на старості років відкрила для себе цілий новий світ, тепер поспішає його досліджувати. Навіть моєю вагітністю цікавилася чергово, коли згадувала. Хоча до цього цілий рік пиляла мене, що вже не дівчинка, пора народжувати, годинник цокає і все таке. Зітхала, що так онуків і не встигне поняньчити.

Але коли ці онуки народилися в кількості двох штук за раз, мама прийшла на виписку, потім приїхала з нами додому, зробила дітям “утютю” і втекла до себе. Тільки я її і бачила. Після цього вона у мене була два рази, а дітям вже виповнилося десять місяців.

Я нічого не встигаю, я була морально не готова до появи в моєму житті відразу двох дітей, я на одного-то довго налаштовувалася, а тут бінго. Допомога, рада і підтримка мені б дуже знадобилися, але крутитися доводиться удвох з чоловіком, тому що у мами, за її словами, часу мені допомагати немає.

Скидати всякі картинки і “корисні” статті час є, а приїхати до довгоочікуваних онуків – немає.

Я хочу через два місяці вийти на роботу, тому що інакше просто поїду дахом. Дітям наймемо няню, а сама працювати. З мамою вдвох я б ще відсиділа декрет, але для мене одної це стало непідйомним завданням. Обмовилася про це мамі, вона категорично проти, тепер скидає мені всякі жахи, як поводяться няні з дітьми. Але вся допомога знову обмежується картинками.