Свекруха приходить в гості і відразу кидається прибирати. “Я ж просто хочу допомогти, чого ти злишся”

Мені “пощастило” жити поблизу зі свекрухою. В гості вона до нас ходить, як на роботу. Гаразд би просто прийшла, попила чай, поговорили і пішла, але ні. Вона мало не з порога починає голосити, що як ми взагалі в такому бардаку живемо, кидається “допомагати”. Мені її допомога не потрібна, вдома у нас нормально.

Ми з чоловіком обоє працюємо, тому щоденне намивання всіх поверхонь до дзеркального блиску не входить в сферу наших інтересів. Посуд миємо щодня, перемо в разі потреби, а раз на тиждень проводимо повне прибирання з витиранням пилу, миттям підлог і сантехніки.

Вдома нормально можна ходити босоніж, до ніг нічого не липне. Всі речі лежать на своїх місцях, єдине, що можна назвати з великою натяжкою бардаком, це речі, які перуться протягом тижня, а потім терпляче чекають вихідних, щоб їх попрасували і прибрали в шафу. Все. Ну, ще нам з чоловіком іноді лінь мити посуд відразу після їди. Такі ми злочинці.

Але свекруха, мабуть, вважає, що ми живемо в хліві. Як по-іншому пояснити її вигуки і судомні хапання за ганчірку, я не знаю. Улюблена розвага – прийти серед тижня, жахнутися і кинутися пилососити, щось натирати, перекладати, хапатися за праску.

Спочатку мене це тішило, я з жартами відбирала у неї інвентар і садила пити чай. Думала, що пройде з часом. Уже рік не може ніяк пройти. Завжди її візити проходять за одним сценарієм. Це страшно дратує, я вже навіть не приховую, що мені це не подобається. Казала їй сто раз, що ми самі справляємося, вдома чисто – не чує.

Останнім часом почала вже зриватися, досить грубо осаджуючи і охолоджуючи її трудовий ентузіазм. Тепер у нас нова розвага – сльозливі образи на невдячних дітей. Вона ж хоче зробити нам добре, допомогти з усіх своїх сил, а ми так несправедливо на неї лаємося.

Лаюся в основному я, але останнім часом і чоловік підключився. Його теж дістало, що після роботи він не може відпочити в тиші, бо мама тягне пилосос. Він теж почав пояснювати мамі, що якщо вона прийшла в гості, то і нехай гостює – чай ​​п’є, цукерки їсть, про погоду розмовляє, а не включає режим Попелюшки.

Мені після цього було заявлено, що я проти неї сина налаштовую. Хоча якби я налаштовувала, то давно б уже налаштувала так, що ми квартиру змінили, виїхавши подалі від такої турботливої ​​мами. Але чоловік поки ні в яку не хоче переїжджати. Свекруха живе одна, він часто ходить їй допомагати.

Я пару раз теж ходила, думала чимось допомогти, може, фіранки по весні зняти на прання, але свекруха мене відбрила, заявивши, що в цьому будинку вона господиня і з господарськими справами впорається сама. Син допомагає їй тільки в тому, що вона сама зробити не в силах. А я, мабуть, в своєму будинку не господиня.

Така турбота свекрухи про чистоту нашої квартири особливо безглуздо виглядає на тлі того, що коли реально потрібна була її допомога, вона не прийшла, зайнята була.

Ми коли тільки в квартиру в’їхали, робили ремонт, потім квартиру потрібно було відмивати, сміття виносити. Тоді потрібна була будь-яка допомога. Моя мама з сестрою приїхала, сестра чоловіка теж з чоловіком прибули, а свекруха прикривалась справами і не прийшла. Хоча ось тоді роботи вистачило всім.

Зате по чистій квартирі з пилососом бігати – вона тут як тут. Але я з якогось боку зараз навіть знаходжу плюси в цій ситуації. Зараз вона сина свого дістане остаточно своїми прибиральними припадками, і він сам запропонує квартиру поміняти, мені навіть робити нічого не доведеться.