Микола вирішив не повертатися із заробітків, тому що дружина і діти чекали тільки гроші, але не його.

Марина кричала на батька. Не пускала старого на поріг навіть. А чому вона це робила? Тому що батько одинадцять років тому залишив дружину і двох дітей, а сам залишився на заробітках. Однак історія ця не така проста, як ви думаєте.

Микола і Марія одружилися ще коли були дуже молодими. У шлюбі народили двох дітей старшого сина Андрія та молодшу дочку Марину.

Микола людина з «золотими руками», як то кажуть. Прекрасним столяром він був. Але гроші за роботу не брав, тому люди, щоб подякувати, нaливaли йому, що призвело ні до чого хорошого.

Згодом, коли чоловіки з села їхали на роботу в Чехії  Миколу з собою покликали, бо такі майстри там дуже цінуються і добре заробляють. Ну і поїхав чоловік. Заробляв він дуже добре, але почав помічати, що йому вдома не дуже то й раді. Точніше раді, тільки коли гроші привозить, а потім дружно чекають, щоб Микола поїхав знову працювати.

І ось, в черговий раз, Микола виїхав до Чехії, і коли прийшов час повертатися назад він не приїхав. Замість цього він попросив друзів з села, які працювали з ним, передати дружині, що він не повернеться.

Він все життя працював на них, а тепер, коли діти вже дорослі і самі стають на ноги він хоче пожити для себе. Тим більше він знайшов жінку, яка дійсно його любить і поважає.

Марія дуже сильно горювала. Але не за чоловіком, а за тими грошима, які він повинен був привезти і міг ще заробити для неї і дітей.

З тих пір пройшло близько одинадцяти років. Микола повернувся в будинок, який власними руками побудував. Але на поріг його не пустила донька, яка тепер жила тут зі своїм чоловіком. А син його, Андрій, тепер теж на заробітках на сім’ю заробляє.

Марина звинувачувала батька, що той покинув їх тоді, а тепер немічний прийшов в будинок. А Миколі в той час хотілося просто сісти або прилягти, тому що з дороги дуже втомився.

Вислухав старенький все і не заперечував, він дійсно їх залишив, але він просто хотів любові і розуміння, а не очікування тільки грошей вдома, а не його.

В результаті Микола поїхав в рідне село, де народився і виріс. Там у нього сестричка рідна живе Стася.

Недовго він простягнув, всього пару місяців, а потім відійшов у кращий світ. І вийшло, що він приїхав попрощатися з усіма. Останні його слова були проханням пробачити його, якщо діти мають в серці трохи милосердя для старого батька.