Дочка поїхала на відпочинок одна, тому що колишній чоловік не дав грошей на відпочинок дитини

Poзлyчилася дочка десь три роки тому. Онуку Михайлику тоді було три рочки, він тільки в садок пішов. Я питала у дочки, в чому причина розставання, адже завжди мирно жили, а вона сказала, що чоловік дуже мало заробляє, їй такий не потрібен. Хоча жили добре, квартира своя, машина своя. Але я нічого говорити не стала, їм видніше.

Михайлик залишився з донькою. Вона вже вийшла на роботу, дитина ходила в садок. Xворів досить часто, але дочка по лікарняним не ходила, або я сиділа, або друга бабуся собі брала. Батько з сином теж досить часто спілкувався. Як я знаю, платив аліменти, сам синові щось теж купував.

Дочка про себе не забувала, намагалася влаштувати своє особисте життя. Мені не подобалося, що вона так часто залишає дитину на нас, щоб збігати на побачення. Пояснювала, що вона тепер в першу голову мама, а потім вже жінка, тому інтереси дитини повинні бути на першому місці, а вона по мужикам бігає.

– Дитині потрібна здорова і щаслива мама, а не домашня квочка, яка біля нього цілодобово. Я ж його не одного вдома закриваю, він під наглядом. А я ще молода, мені хочеться нормальну сім’ю.

Мені це не подобалося, але її переконати не виходило. І що їй сказати щось? Вона доросла, сама вже мама, мої слова їй в одне вухо влетіло, так відразу вилетіли.

Зять забирав дитину на вихідні, Михайлик тата не забував, завжди захлинаючись розповідав, як вони гуляли або ходили кудись. Ось це батько, хоч і poзлучився з дружиною, але про сина не забув. Я думала спочатку, що ентузіазм швидко згасне, мовляв, з очей геть – з серця геть, але вже три роки все добре.

За цей час дочка вже навіть з’їжджалася жити з якимось “дядьком Сашком”. Сама вона нічого не розповідала, онук здав. Йому цей дядько не подобався, тому що він на нього кричав. Як онук поскаржився, я дочці висловила, що це не справа, щоб її коханці на дитину кричали. Вони йому ніхто і звати їх ніяк.

Ми тоді серйозно посварилися. Дочка вимагала, щоб я її життю не вчила, а я хотіла, щоб вона своєю розпустою дитині життя не ламала. Зараз надивиться на неї, потім сім’ю нормальну побудувати не зможе. А якщо їй син не потрібен, якщо він їй заважає по мужикам бігати, то нехай батькові дитину віддасть.

Він хотів його з собою залишити, але дочка в суді таке влаштувала, що суд виніс рішення на її користь.

Ця сварка була півтора роки тому. Місяць вона мені тоді не дзвонила, потім все-таки привела внука – її покликали на базу відпочинку на вихідні. Я мовчки дитину забрала, з нею навіть розмовляти не стала. Нехай робить уже, що їй хочеться. Сил її виховувати у мене вже немає. Бажання теж.

Ми з нею так толком і не помирилися. Спілкувалися тільки на тему онука, все. Решта мене не цікавило. Михайлик про маминих залицяльників теж більше не розповідав, а я не питала. Хай живе, як уміє, це не моя справа.

Два місяці тому вчинок дочки навіть мене потряс своїм цинізмом. Вона зібралася у відпустку, запланувала поїздку на море. Добре, думаю, якраз онукові перед школою добре на море з’їздити, повітрям подихати, фруктів поїсти. Я навіть ні на хвилину не сумнівалася, що вони їдуть разом.

Але ближче до поїздки я раптом дізнаюся, що онук залишається в місті у батька. Спочатку подумала, що зять просто не хоче відпускати сина на море з колишньою дружиною, побоюється чи ще щось. Хотіла з ним поговорити, переконати, все-таки це корисно для здоров’я хлопчика.

Коли я зятю подзвонила, щоб поговорити, він мені пояснив, що тільки за, щоб син поїхав на море. Але колишня дружина пред’явила йому таку суму, яку він повинен виплатити за відпочинок дитини, що просто жах.

Зять відповів, що у нього таких грошей немає, готовий виплачувати по частинах, але дочка заявила, що бронювати все треба заздалегідь, а якщо він грошей не дає, то син на час її відпустки залишається з ним. Зять погодився.

Я зятю не повірила, думала, він десь перебріхує, тому що це неадекватно. Передзвонила дочці, вона спокійним тоном мені все підтвердила. Що не бере сина відпочивати, тому що колишній не дав на це грошей, а у неї бюджет не гумовий.

– Я і так його годую, одягаю, взуваю, готую, вожу в садок. Батько теж повинен брати участь. Я собі на відпочинок заробила сама, якщо сина рідний батько забезпечити не може, то це не моя проблема. Нехай йому буде соромно.

Одним словом, дочка заявила, щоб я не лізла не в свою справу. Вона заробила на відпочинок, вона поїде відпочивати так, як їй подобається. Дитина ще з’їздить на море, коли його батько навчиться нормально заробляти. Тема закрита, це не обговорюється.

Вона так і поїхала, залишивши сина батькові. Я пропонувала зятю приводити дитину до мене, але він сказав, що взяв відпустку, вони з онуком поїдуть на озеро з наметами, теж відпочинуть.