Племінники чоловіка майже весь час проводять у нас, поки його сестра влаштовує особисте життя

Останнім часом мені здається, що у мене не двоє, а четверо дітей, тому що племінники чоловіка майже живуть у нас. Причина прозаїчна – їх мама бурхливо влаштовує своє особисте життя. Чоловік весь час на роботі, тому вся ця ватага цілими днями на мені, а я на таке не підписувалася.

У чоловіка є молодша сестра Олена, у неї двоє дітей від попередніх шлюбів. У третьому, останньому, на щастя для нас, обійшлося без дітей. Чому на щастя для нас? Тому що майже весь час діти зовиці проводять у нас, поки їхня мама налагоджує черговий раз особисте життя.

Ми розписалися десять років тому, але з дітьми не поспішали. Відразу взяли трьохкімнатну квартиру в іпотеку і всі сили прикладали, щоб швидше її виплатити, а вже потім діти.

У нас це майже вийшло, сином я завагітніла, коли нам залишалося ще півроку платити. Ми все підрахували і вирішили, що нічого страшного, все встигаємо. У декрет я виходила вже спокійно, іпотеку ми закрили.

Через три роки у нас з’явилася дочка, так що з декрету я не виходила, все забезпечення сім’ї було на чоловікові. Але ми справлялися, тому що готувалися до появи дітей заздалегідь, знали, що будемо народжувати двох. На той момент у сестри чоловіка теж вже було двоє дітей – старшому п’ять, молодшій три.

Ми особливо з нею не спілкувалися, бо вона жила бурхливим життям, що складається з низки чоловіків, весіль, розлучень та інших італійських пристрастей. Але після того, як вона розлучилася втретє, Олена згадала про нашу сім’ю. Їй потрібно було кудись подіти дітей, а свекруха на той час вже за станом здoрoв’я не могла з ними сидіти.

На той момент нашому синові було п’ять років, а дочці два. Племінникам чоловік, відповідно, сім і п’ять років. Вона попросила доглянути за ними на вихідних, тому що зі своїм новим зaлицяльникoм збиралася кудись за місто, а присутність дітей там не передбачалася. Ми погодилися, все-таки родичка, а діти – рідні племінники чоловіка.

Діти на вихідних вели себе нормально. Їли все, не перебирали, слухалися, грали з нашими дітьми, найстарший залипав в комп’ютер чоловіка, там у нього якась стpiлялка була встановлена. На прогулянці з ними теж проблем не було, вони нічого не випрошували і не хуліганили. Єдина складність була укласти всіх спати, ось це була пригода, але і з цим я впоралася

Хоч особливих якихось клопотів племінники не доставили, я за вихідні все одно втомилася, тому що займатися чотирма дітьми дуже складно, особливо якщо немає звички. Зате після їхнього від’їзду я зрозуміла, як легко і просто з двома дітьми. Все пізнається в порівнянні.

З того разу прохання сестри чоловіка на тему дітей стали регулярними. Спочатку на вихідні, потім на три дні, потім на тиждень, поки вона з зaлицяльником у відпустку з’їздить.

Уже стало напружувати, тому що якщо раніше діти все-таки відчували себе в гостях, то тепер вони відчувають себе як вдома. Брехати не буду, вони не стали ходити на голові і учиняти гидоти, але деякі вільності все-таки з’являтися стали, як і суперечки.

Якби племінники були єдиними дітьми в будинку, все було б шоколадно, вони не розпещені, їдять все, що дають, між собою не б’ються. Але у мене вдома є ще двоє своїх дітей. Навіть просто приготувати на всіх складніше, тому що з апетитом у племінників все добре, а з ними заодно і мої налягають.

Про прання і прибирання я просто мовчу, це якийсь нескінченний процес.

У вихідні ще куди не йшло, чоловік удома і допомагає мені у всьому, навіть якщо він просто всю цю банду виводить гуляти, а я вдома залишаюся одна, це вже щастя непередаване. Але в будні доводиться якось справлятися самій. Це дуже вимотує.

До того ж я не розумію, як себе вести, чи можу я виховувати цих дітей. По ідеї, це чужі діти і займатися їх вихованням не треба, але вони багато часу проводять зі мною і без цього просто ніяк. Але я ж не знаю, як їх виховують вдома, що говорять. З зовицею на цю тему спілкуватися якось дивно, я думаю. Навіть не розумію, як можна почати розмову на цю тему.

Ці діти мені стали вже як рідні, але я дуже сильно втомлююся. Зараз, як я знаю, зовиця з’їхалася з черговим чоловіком, тому діти половину тижня проводять у нас – її зaлицяльник не готовий ось так відразу включитися в роль люблячого татуся. А попередні чоловіки Олени вже обзавелися новими сім’ями і новими дітьми, тому до цих їм діла немає.

Виходить, по суті, що діти нікому не потрібні. Мама зайнята своїм життям, тати своїм, а діти по боку. Ситуація ненормальна. Мені дітей шкода, але постійно займатися ними мені теж важко. Зараз ще старший в школу пішов, йому з уроками треба допомагати, а це час, якого у мене немає, тому що є ще дві п’ятирічні торпеди і маленький хвостик двох років.

Чоловік сказав, що поговорить з сестрою, не знаю, до чого вони домовляться, якщо чесно. Не знаю, як повинна вирішитися ситуація, щоб всі залишилися задоволені, щоб і дітей не закинули, і на нас їх не звалили.