Дитині 4 місяці, чоловік вимагає на роботу виходити. Як він тільки не розуміє

Мій синочок народився в квітні, йому четвертий місяць.

Я довго чекала малюка, коли він з’явився – просто розчинилася в цьому щасті. І я везунчик: синок вийшов спокійний, маму любить, добре спить. А я літаю.

Встигла зручно організувати побут, купити необхідне, вибрала свого часу при покупці квартиру біля магазину – і тепер немає проблеми ні за продуктами кинутися, ні прання запустити, мультиварка їжу готує. В інтернеті я не зависаю, тому справи йдуть на лад, висипаюся і радію найщасливішим у моєму житті днях.

А чоловік почав говорити, раз я така енергійна, йшла б працювати.

Я на нього дивлюся – і не впізнаю, що на нього найшло? У ці дні дитині поруч потрібна мама, це і природа передбачає. Раз мати годує, значить поруч повинна бути, як інакше? Але він відмахується, мовляв, молоко можна зцідити і заморозити, а з дитиною свекруха впорається, раз він такий поступливий.

Я йому знову повторюю: я навіть після пoлoгiв не відновилася, прокинься. Бабусі – святе, але вони не повинні займати місце матері.

Чоловік знизав плечима, постановив: працюй на дому тоді. Будеш з сином і все одно заробиш.

Він чомусь не бачить, що я повністю взяла на себе побут. Чоловік хіба що тільки голиться сам, не знає, куди брудні шкарпетки покласти, не може розігріти собі голубці. Якщо я не нию, не означає, що не втомлююся. Просто звикла, що допомоги від нього чекати не доводиться, він швидше на зло що-небудь накоїть, щоб я сама в наступний раз управлялася.

Я розумію, він боїться, раптом грошей не вистачить, раптом що трапиться. Я і сама не проти підробляти, але малюк ще не сидить сам навіть, яка робота? І що буде далі, коли він стане менше спати?