Свекруха вмовила, щоб ми віддали дочку в школу біля її будинку, а тепер раптово не може забирати її зі школи

Свекруха весь минулий рік вмовляла нас, щоб ми віддали дочку в школу поруч з її будинком. Казала, що буде забирати після занять, годувати, робити уроки, а тепер раптом раптово заявила, що не може цього робити. Здopoв’я не те. Від нас школа на іншому кінці міста, від моїх батьків теж. Тепер комусь доведеться кататися через все місто за дитиною.

Цього року дочка йде в перший клас. Важлива подія, тому школу ми вибирали ретельно. Хотілося ближче до дому, щоб вона сама могла ходити на заняття і з них. Дуже зраділи, коли дізналися, що з’явилися місця в школі, яка знаходиться в сусідньому дворі, йти хвилини три від будинку. Уже навіть ходили розмовляти з директором, коли влізла свекруха.

Вона заголосила, що дитина буде цілими днями одна, що внучка ще маленька, щоб ходити самостійно в школу і назад. Дуже наполягала, щоб ми відправили дитину в школу, яка знаходиться у неї на подвір’ї. Обіцяла, що ми будемо тільки привозити дочку в школу, а вона вже після занять забере, обідом нагодує, позаймається, а ввечері або сама її привезе, або ми будемо заїжджати.

Такий варіант мав свої плюси і мінуси. З мінусів – їхати на інший кінець міста, а значить раніше вставати, та й назад теж забирати не швидко. Але і плюсів вистачало – можна буде не переживати, дочка буде під переглядом бабусі, нагодована. Вона у нас, звичайно, дівчинка цілком самостійна, але дитина є дитина, тут вже нічого не поробиш.

Після довгих роздумів було прийнято рішення віддати дочку в школу поруч зі свекрухою. По крайній мірі, початкову школу вона б відучилася там, а далі подивилися б. Може і перевели б ближче до дому. Але за тиждень до початку занять свекруха приголомшила нас новиною, що кожен день забирати внучку не зможе.

Раптово з’ясувалося, що вона себе погано почувати стала, хоча по ній і не скажеш. Але свекруха переконувала, що і ноги, і руки, голівонька кружляється та інші напасті.

Що примітно, чоловік занепокоївся, захотів її відправити в платну клініку на oбcтeження, тому що це не жарти, все-таки вік, але свекруха відмовилася. Ніколи не відмовлялася, а тут махнула рукою і заявила “Навіщо гроші витрачати, що вони там мені нового скажуть”.

Треба знати мою свекруху, вона до свого здopов’я ставиться дуже трепетно. Коли вона себе погано влітку відчувала і лiкар у звичайній поліклініці сказала, що це вік, спека і підвищений тиск, свекруха їй не повірила і пішла до всіх можливих лікарів.

А тут у неї цілий букет, за її словами, але вона відмовилася від oбcтеження. Як на мене, триндить вона, просто подумала, скільки мороки з дитиною і вирішила злитися.

Хоча ми взагалі на її допомогу не розраховували і не просили ні про що. Сама нам мозок викльовувала весь рік, щоб ми школу біля неї вибрали. А тепер в кущі. Нам же зараз хоч розірвись. Дочку треба буде і привозити, і забирати, тому що школа реально далеко від будинку, одну її відпускати страшно. Хоча б перший час їй обов’язково потрібен супроводжуючий.

Створила нам свекруха купу проблем, на нас же ще й образилася – “Ну вибачте, що я стара xвора жінка і не можу няньчитися з вашою дитиною”. Так ніхто тебе й не просив, сама нав’язала, зіскочила, ще й скривджену всю з себе зображає. Не можу перестати на неї злитися. І так купа проблем з цим першим класом, ще й вона так накікозіла.