Сестра вирішила мені на голову сісти, та ще й мужика прихопила, сорому немає у людей

Я – звичайна жінка, не вважаю себе поганою людиною. Звичайно, ніхто себе таким не вважає, але за свої 34 роки я не зробила нічого, щоб соромитися, шкодувати і мріяти повернути час назад.

Не можу пригадати, щоб я когось зрадила, кинула або не повернула борг. По можливості намагаюся всім допомогти, поступитися, увійти в чуже становище. Якщо хтось потрапив у біду – і говорити нема чого, подзвоню, розпитаю, допоможу.

Часом саме життя намагалася мене пригальмувати в благодійних поривах, не завжди потрібно бігти на допомогу. Але я все-таки впевнена: люди повинні залишатися людьми.

Я довго жила зі своїм хлопцем, але дітей ми так і не завели, розійшлися. Я не прагну терміново його замінити, поки ще одна. Нових відносин не виключаю, але на першого зустрічного точно кидатися не буду. Спілкуюся з друзями, всі сили віддаю роботі.

У мене взагалі непогана посада і зарплатою я задоволена, а перспективи замаячили – дай Бог кожному. Оскільки одна – витрат мало, тому відкладаю потроху, в загальному, добре живу, не скаржуся.

Родичі знають, що у мене водяться гроші і постійно дзвонять з проханнями позичити, допомогти. І мене це дивує, я немов повинна всім надавати допомогу безоплатно. Мені навіть умовних кабачків з городу в подяку не пропонують.

Сестра Катя зовсім інша. Якийсь рік різниці, але ми немов в різних сім’ях виховувалися. Я завжди веду себе розсудливо, щось планую, думаю, що буде далі. Катюша – романтик. З тих, що останні копійки спустять на шампанське з ікрою, а потім тиждень п’ють воду з-під крана і ходять на роботу пішки. Вона не відкладає, женеться за нарядами і задоволеннями і постійно крутить романи.

Романи у неї трапляються в основному через квартиру, є куди прийти прихильнику, западають на неї провінціали. Але останнім часом пoтpьопaна квартира відлякує і їх, ремонт вона ні разу не робила. В результаті співмешканець її, що тримається поруч останні чотири роки, захоплення у мене не викликає.

Не одружується. Будинок в порядок не намагається привести навіть по дрібниці.

Але недавно справа начебто зрушила, вирішили розписатися. І ремонт теж вирішили зробити перед весіллям, нарешті!

Правда, Катя попросилася пожити в моїй квартирі, поки у неї брудний етап буде, стяжка, санвузол – як там залишатися?

Пустила звичайно, благо, кімната вільна є.

Катя зраділа, запевнила, що їдять мало. Я здивувалася, мені-то що? Але виявилося, готувати вона і не збиралася. Вони їли мою їжу, і приготовлену, і просто окремо з’їдали і овочі, і сир, змітали все смачненьке. Наречений-айтішник взагалі цілодобово сидів за комп’ютером, їв вдома, брав все, що не прикуто. І навіть не пропонував сходити за продуктами.

– Кать, а що у нас відбувається, чому я вас годую вже місяць?

– А ти що, їжі для сестри шкодуєш? Ми раніше не ділили де чиє.

Але до мужика щось дійшло, став приносити хоча б якісь фруктики або йогурт. Довелося виселяти їх, звичайно. Ну і образа тепер на все життя. А я ж навіть грошей за комуналку не просила, і винуватою залишилася.