Нахабні родичі з міста їздили до нас щоліта, а до себе безкоштовно не пустили

У нашій сім’ї є столичні родичі. Не дуже близькі, але спілкувалися свого часу ми частенько. Точніше, вони з нами …

За пару раз за літо приїжджали до нас в село. І весь час з порожніми руками. Двоюрідна сестра моєї матері досить вдало вийшла заміж. У неї був непоганий чоловік, а у нього була непогана двокімнатна квартира. Але з роками чоловік cпивcя і пoмep, а вона з сином і далі жила в тій квартирі.

Живуть вони бідненько – вона працює прибиральницею на фабриці, син – слюсар на автосервісі. Але при цьому вся рідня наша столична дуже вже високої про себе думки. Ще б куди не йшло, якби вони заробили на квартиру в столиці своїми руками, а так просто тітці пощастило чоловіка знайти міського.

По телефону родичі то і робили, що скаржилися, як їм складно дається виживати від зарплати до зарплати. Але як тільки вони приїжджали в село, миттю перетворювалися в «міських»: крутили носом при вигляді гною, вмиpaли від відсутності зручностей у будинку і диву давалися, як ми взагалі тут виживaємo.

Але не дивлячись на ці невдоволення вони за обидві щоки наминали наші овочі і ягоди, облизували пальчики від шашлику з наших поросят і навіть не намагалися відмовитися від забитих до верху пакетів продуктів, які їм пакувала в автомобіль мама.

Жодного разу за той час вони гостинців столичних не привозили. Все приїжджали до нас «холосту», мовляв, багажник забитий. Але як тільки мама пакувала пакети, багажник тут же дивом спустошувався і брав всі наші сільські дари.

Я ніколи не була меркантильною, але один раз все ж підрахувала, скільки «родичі» втоптують за один свій візит, і просто розгубилася. А адже допомоги нуль. А то від лопати і бур’янів своє обличчя вернуть, а огірочки і сало домашнє просто обожнюють.

Але справжня їх натура здалася тоді, коли мамі знадобилися дорогі oбcтeжeння в столиці. Де шукати гроші на лiкyвaння я розуму не прикладала. Тому, логічно вирішивши заощадити на житлі, я звернулася до своєї рідні, яка гостювала у нас регулярно.

Такого розкладу подій я точно не очікувала! Братик надіслав мені прайс на проживання у них .. І ціни в ньому були явно столичні. Наприклад, ночівля з однієї персони – 100 гривень, харчування – 50 на добу, культурна програма – за мій рахунок. Аргументом було те, що у них дуже мало грошей, і вони не в силах нас з мамою прогодувати.

Нонсенс! За свою ж картоплю, яку пакувала їм мішками, я зобов’язана ще й платити?! Це ж парадокс просто! І миритися з ним я не бажала.

Мій чоловік довго сміявся з цієї ситуації і вийшов на своїх знайомих з столиці – дуже порядних і добрих людей. Його товариш особисто возив маму в лiкapню. Коли я запропонувала дати грошей хоча б за бензин, це його дуже образило!

– Ви ж не на розваги приїхали! У вас біда! – відповів він.

І тут відразу ж стало зрозуміло, хто є хто.

Дiaгнoз мами на щастя лікарі не підтвердили. Але ставлення наших «міських» родичів мені стало гранично ясним. Через чотири місяці ця сімейка як ні в чому не бувало приїхала знову до нас. Мама була рада і поспішила вже бігти в льох за гостинцями, але я її пригальмувала.

– А тепер, рідня, по прайсу. Ночівля у нас – 200 гривень з одного, відпочинок – 500, їжа – 200 гривень. Бажаєте попариться в лазні – 300 гривень за вечір.

Мама з докором на мене глянула, тітка з натяжкою засміялася, брат видихнув і сказав:

– Але ти ж в курсі, як нам складно живеться. Весь час хтось норовить пожити у нас.

– Ось і здорово! Тепер ви нас прекрасно розумієте! – єхидно відповіла я.

– Ну так, платити збираємося?

Рідня пом’ялася і поїхала назад додому. “Непрохані гості” на нас були в образі і зникли з поля зору на все літо. Восени подзвонила тітка і стала плакати, як їй складно. Питала чи є у нас зайвий мішок картоплі і цибулі? Звісно, ​​без проблем.

Мішок картоплі – 250 гривень, моркви – 150, цибулі – 100. Тітка обурилася мовляв, що їй дешевше в столиці купити, ніж до нас ще на бензин витрачатися. Але мені все одно. Це була межа.

Кілька тижнів тому дзвонив брат і сказав, що хоче приїхати. Я сказала ні. Ну а як можна бути такою сім’єю, для якої особистий тариф створюють?! Думаю, що я права.