Діти брата розбили мій ноутбук. Він каже, що треба було заховати його, але я взагалі-то у себе вдома перебуваю

Брат зі своїми нащадками зовсім головою рушив. Його діти розбили мій ноутбук, а він замість того, щоб їм всипати і мені оплатити ремонт, заявляє, що потрібно краще прибирати свої речі. Взагалі-то я у себе вдома, це вони в гості до батьків прийшли.

Я живу з батьками, доучуюсь в університеті, а брат уже одружився, зробив двох дітей, живе окремо, але продовжує доставляти мені незручності. Як в дитинстві гризлися, так і не змінилося нічого, крім масштабів.

Позиція брата по життю така, що йому всі повинні і зобов’язані. Він ніколи ні в чому не винен, або воно само, або підступи ворогів. Я зі своїм загостреним почуттям справедливості в дитинстві від цього дуже страждала. Коли він починав перекладати вину на мене, я з криками обурення лізла в бiйкy. Карали обох.

Коли він з’їхав, я чечітку від радості відбила. Ніхто не буде брати мої навушники, їсти мої шоколадки і звалювати на мене свої косяки. Два щасливих роки я прожила спокійно, потім брат poзмножився. У нього народилася відразу двійня і мій спокій попрощався зі мною до кращих часів.

Дітей на наших батьків став скидати приблизно з їх півроку. При кожному зручному випадку вони виявлялися у нас вдома. Я тоді ще вчилася в школі і від теми дітей була далека, але батьки теж не залізні, хочеш-не хочеш, а доводилося допомагати.

Зараз племінники вже цілком дорослі, їм буде сім років. Вік, коли діти повинні розуміти, що значить “не можна”. але брат з дружиною самі живуть в тотальному розслаблені, і дітей особливо не напружують всяким там вихованням. Племінники шалено нагадують брата в дитинстві, майже копії. Такі нахабні, також брешуть і не червоніють, також у них винен завжди хтось інший.

Позавчора їх черговий раз привели в гості, а самі брат з дружиною кудись поїхав відпочивати. В мою кімнату племінникам суворо заборонено заходити, їм про це говорилося не раз і не два. Коли я в квартирі, вони не лізуть, бо знають, що моментально отримають на горіхи. Але позавчора вдома мене не було, я була у подруги, прийшла ввечері, коли дітей вже забрали.

Те, що ноутбук розбитий, я помітила вранці, коли відкрила його і включила. По монітору йшли брижі, він дивно гудів, виявилася тріщина і на корпусі. Явно, що його упустили. Мої підозри підтвердили в сервісі. Ноутбук скинули з висоти. Я навіть знала, хто це зробив.

Дуже вдало, що вчора брат з потомством знову з’явилися в гості. Я без зайвих розслідувань відразу йому пред’явила ноутбук і озвучила суму, в яку обійдеться ремонт. Він за своєю звичкою став відпиратися, але по обличчях племінників було все видно. Мама теж зізналася, що спускалася в магазин і якийсь час діти були надані самі собі.

Коли брат вичерпав всі відмазки, то взагалі заявив, що речі потрібно прибирати подалі, якщо не хочу, щоб їх чіпали. Я йому нагадала, що взагалі-то перебуваю у себе вдома, а племінники тут в гостях, тому краще б він не відмазувався, а пояснив дітям правила пристойності. Словом по слову, трохи до бiйки не дійшло, як в дитинстві.

Батьки пообіцяли оплатити ремонт ноутбука, а ще я попросила врізати замок в мої двері. З приводу брата я вирішила, що він як був шматком того самого, так ним і залишився. Спілкуватися я з ним більше не хочу і не буду, на підлогу не впали мені такі родичі.