А чому ти мене з пологового будинку не забрав? – Та забув я. Таке можна забути?

Виписка була запланована на обід. Пологовий будинок, знаєте, не готель, продовжити перебування не вийде. Точніше, не дай Бог, щоб продовжили.

Лікарі порадили передати родичам, щоб приїхали навіть раніше, спокійно все оформили і не затримували інших жінок.

Чоловіка я попередила, щоб всі справи вирішив і приїжджав хоча б за півгодини. Він запевнив: все скасує, всюди домовиться. Благо в нашій країні тепло ставляться до появи дітей, не чула, щоб чоловіка до дружини в пологовий будинок не відпустили, хіба тільки він служить десь або у відрядженні.

Подзвонила йому і в день виписки з ранку. Він поспішав на роботу, запевнив: після планерки відразу з’явиться. Розслабилася, зайнялася своїми справами, зборами.

Мої родичі почали під’їжджати ще з одинадцятої години. Я бачила їх у вікно, і матусю з чоловіком, і сестру. Приїхали свекри, чекали тільки мого. Вже дванадцять, вже виходять інші матусі, я пропустила одну, іншу, чоловіка немає.

Уже всі справи перероблені, але чоловікові ніхто додзвонитися не може. Телефон в відключці, що ж сталося?

В такий день, в такій ситуації – що тільки не передумаєш! Aвapія? Погано стало?

Я виписалася остання, не дочекавшись чоловіка. І їхати довелося до батьків, ключів від квартири я взяти не здогадалася.

Синочок задрімав на батьківському ліжку, благо, мама тримає запас якісної постільної білизни, пропрасували з парою, поклали.

Я намагалася додзвонитися чоловікові і не тямила себе, куди він міг подітися? Весь вечір плакала, мама приходила, стріпувала:

– Заспокойся, тримайся, думай про дитину. – Нагадувала то про молоко, то про гopмон cтpeсу. Так я і заснула.

А розбудив мене чоловік з квітами. Цілує сонну:

– Ну пробач, забув я про виписку!

– Як виходить, забув?

І що це значить, телефон цілий день відключений? Наскільки треба бути байдужим, щоб за день про дружину і пологовий будинок не згадати, що його могло так відвернути?

Тато подивився на мене та й спустив чоловіка зі сходів. Сказав, мені нервувати не можна, нехай валить. Чоловік телефонував, звісно, ​​писав – але мені вже нецікаво було. Живий-здopoвий, ну й добре. Заберу речі з його квартири, і нехай займається тим, про що не забуває.