Наречений скасував весілля, тому що я не сподобалася його батькові. “Тато сказав, що перестане допомагати. Давай так поживемо?”
Бувають мамині синочки, а мені ось “пощастило” знайти татового. Уже готувалися до весілля, але свекру я не припала до душі, і він заявив, що весілля не буде. Наречений відразу ж все скасував, а мені пояснив, що не може сваритися з батьком, адже той йому матеріально допомагає. Запропонував пожити так, без розпису, і не афішувати відносини.
З Микитою ми знайомі з першого курсу, після закінчення ВУЗу стали зустрічатися, останній рік жили разом. Тобто, знаємо один одного вже вісім років. Відносини були хороші, разом винаймали житло, працювали, подорожували. Логічно, що деякий час тому він зробив мені пропозицію, яку я прийняла.
Працювали ми обидвоє, грошима не розкидалися, але нам їх вистачало на життя. Скільки заробляє Микита я ніколи не цікавилася, я взагалі більше звикла розраховувати тільки на свої. За оренду платили в рівних частках, продукти купували разом, а на одяг і інші дівочі радості я у нього ніколи не просила, сама справлялася.
Після пропозиції ми почали готуватися до весілля. Не хотілося робити величезну гулянку, але близьких друзів і рідних зібрати було б здорово. На той час Микита вже давно був знайомий з моїми батьками, а ось я з його сім’єю ні. Мама його пoмepла ще в роки нашого студентства, а батько жив десь далеко. Батьки Микити poзлyчилися, коли він був школярем.
Але тут пропозиція руки і серця збіглися з відпусткою його тата, той зібрався заїхати до нас, познайомитися зі мною. Як я зрозуміла, на саме весілля він не встигав, тому вирішив приїхати ось так.
Малося на увазі, що жити майбутній родич буде у нас. Я не фанат домашнього господарства, але до приїзду батька нареченого гарненько прибрала і приготувала стіл. Зустріти його я не могла, він приїжджав в будній день, мене б не відпустили. Та й сенсу не бачила. Микита зустріне, хай поспілкується з батьком.
Мені було трохи не по собі йти додому, знаючи, що там батько мого нареченого, але я себе заспокоювала, що ніхто мене не з’їсть, а жити мені все одно не з ним.
Вдома я познайомилася з Сергієм Олексійовичем. Враження він на мене справив не найкраще. Начебто не грубіянив, але після спілкування з ним я відчувала себе як oбпльoвaна. На столі у них стояла почата пляшкa, під столом стояла вже порожня. Микита був вже дуж веселим. Його батько теж був під димком, але ще міг вести зв’язкові бесіди.
Від пропозиції приєднатися я відмовилася, тому що взагалі не п’ю. Сергій Олексійович хмикнув і почав розпитувати про роботу.
Я відповідала із завзяттям, мені моя робота подобається, але батько нареченого мене перебив, заявивши, що це все дурниці, а “баба повинна сидіти вдома і займатися тільки цими справами”. За його словами виходило, що мoзкy у жінки вистачає тільки на борщі і дітонародження, в інше їй лізти не треба.
Потім почав вимовляти, що господиня я не дуже. І пилюку знайшов, і страви йому не сподобалися. Сергій Олексійович зробив висновок, що я просто не старалася. Я старанно мовчала, дивлячись на Микиту, але той тільки кивав. Зрозумівши, що підтримки не отримаю, я вирішила піти в кімнату, щоб не роздмухувати конфлікт.
Батько Микити нарочито голосно міркував, що “бaби пішли нині не ті, зовсім страх втратили”. Мені стало незатишно, в будинку два п’янич мужика, один з яких дуже агресивно міркує. Я вирішила, що краще переночую у батьків.
Мені його батько не сподобався зовсім і абсолютно. Не людина, а карикатура на чоловіка, під зав’язку набита всякими середньовічними стереотипами. Я оголосила Микиті, що поки його тато у нас, я поживу у батьків. Приводом було, що я не хочу їх обмежувати.
У батьків я прожила тиждень, а коли повернулася додому Микита приголомшив мене заявою, що весілля не буде. Він пояснив, що батькові я не сподобалася і він поставив ультиматум – або весілля відміняється, або Микита позбавляється дотацій з його боку.
Виявилося, що мій наречений працював більше для задоволення, отримуючи досить мало, а велика частина бюджету складалася з батьківської допомоги.
Для мене це було незрозуміло, як такий “правильний” чоловік, як Сергій Олексійович, міг дозволити синові вести такий легковажний спосіб життя. Адже мужик повинен бути добувачем, повинен утримувати сім’ю, а його власний син навіть себе утримувати був не в силах.
Микита пом’явся і потім сказав, що ми можемо продовжувати жити і без весілля. Але так, щоб його тато про це не дізнався. Він говорив, що немає різниці – одружені ми чи ні, але для мене ця різниця була. Не в штампі в паспорті, а в тому, що мій коханий чоловік так легко готовий від мене відмовитися, тільки б не позбавлятися фінансової допомоги.
Я в той же день зібрала речі і повернулася до батьків, поки не знайду квартиру. Було дуже противно, терпіти таке ставлення до себе я не збиралася. Микита мені подзвонив пару днів, а потім перестав. Ось і вся любов. Але я навіть рада, що не встигла зв’язати з ним життя. Це був гіркий, але дуже корисний досвід.