Пішла в магазин, а там старенька бабуся, а перед нею, на клейонці, стояв горщик з фіалкою. Бабуся явно продавала її

Минулого тижня я пішла в магазин – за хлібом, та й просто, щоб закупитися продуктами. Біля магазину стояла сухенька чепурна бабуся, а перед нею, на клейонці, стояв горщик з самотньою фіалкою. Бабуся явно продавала її.

Я пробігла повз, але на серці стало якось неспокійно.

Я бродила по магазину з хлібом в руках. На душі ставало все гірше і гірше. Я намагалася відволіктися, подумати про щось інше, але думками все одно поверталася до бабусі і її фіалки. Чомусь найяскравіше запам’ятався одяг бабусі – далеко не новий, подекуди заштопаний, але чиста.

Нарешті я не витримала. Оплативши все на касі, я підійшла до старенької і запитала:

– Скільки? – вказуючи на квітку.

–  Двадцять гривень, дитинко, – ласкаво відгукнулася вона.

Я витягла з гаманця купюру в двісті гривень і простягнула їй. Старенька заохала:

– Та ти що, доню! Здачі-то у мене немає.

– Мені здачі не потрібно, – твердо сказала я, – я купую у вас фіалку.

Вона почала відмовлятися, але я наполягала. Під кінець просто вклала їй в руки ці гроші.

Старенька довго розглядала їх, ніби не вірила, а потім розплакалася:

– Ох, спасибі доню! Піду, куплю смакоти, діда порадую.

І пішла в магазин. Я дбайливо підхопила квітку і понесла додому. На серці стало легко-легко. А на наступний ранок фіалка розцвіла. У неї були якісь неймовірні пухнасті бузкові квітки.