Сиджу з своїм котом в черзі до ветеринара, як раптом приїжджає брутальний байкер по свою собаку. Думаю, ну зараз буде

Живу за кордоном. Треба було відвести кота до вeтepинара. Записалась онлайн, прийшла і чекаю коли нас викличуть. Поки сиділа, то заглядала у вікно, милувалася останніми теплими, тихими днями літа.

Як раптом тишу і спокій порушив гуркіт двигуна. До лікарні заїжджає гучний мотоцикл, за кермом якого був брутальний байкер: високий, бородатий, в шкірянці, одним словом такий, якими їх тільки уявляють.

Зайшов в лікарні, хоче забрати свою собаку після oпepaції! Я тут сиджу і все міцніше обнімаю свого Івана (кота), боюсь за нього, навіть не уявляла якого “мoнcтрa” виведуть цьому брутальному чоловікові.

І тут виносять мопса! А цей байкер давай з ним сюсюкатися:

– Ти моя принцеска! У-тю-тю, моя дорогенька!

Пішов до мотоцикла, пристебнув собачку і ще такий маленький, але дуже милий шолом і окуляри на неї одягнув.

Я ще довго потім з цього всього сміялася. І зрозуміла одне: ніколи не судіть книгу по обкладинці.