Сестра поїхала на море і відмовилася брати з собою мою дочку, а тепер ображається, що я не сиджу з її сином

Сестра минулого місяця радісно повідомила, що вона з чоловіком, дитиною і свекрухою їде на море. Уже підшукували готель, придумували розважальну програму. Щаслива людина, подумалося мені, у мене з відпусткою в цьому році взагалі не складалося, робота перла валом.

Я працюю на фрілансі і дуже залежу від кількості клієнтів і замовлень. Зараз їх дуже багато. З одного боку, це дуже добре, тому що є гроші. А ось з іншого, сумно, тому що часу на життя не вистачає зовсім. Дочка просиділа б все літо вдома, якби не мама і мої подруги.

Мама у нас ще працює, але знаючи мій завал на роботі намагалася частіше приїжджати, забирати внучку на прогулянку або на вихідні до себе. Це давало мені зайвий час на роботу, та й дитині не так нудно було. Ще виручали мої подруги, які жили поблизу. У нас діти майже одного віку, тому вони частенько вечорами заходили за моєю дитиною і вони гуляли у дворі.

Мені доводиться дуже багато працювати, щоб утримувати нас з дочкою. З чоловіком ми poзлучилися близько року тому, аліменти він не платить, з дитиною спілкуватися не прагне. У нього нова сім’я і син, яким він марив. Тому викручуватися доводиться самій. Я не скаржуся, у мене виходить заробляти. Але ось дати дитині нормальне дитинство я не встигаю.

Тому коли сестра розповіла, що їде на море, я загорілася ідеєю відправити доньку з нею. Ні, якби вона їхала з сином одна, мені б і в голову не прийшло її напружувати – її дитині два, моїq чотири, одна вона з цією командою б не впоралася. Але вона їде разом з чоловіком та свекрухою, очей вистачить.

Тим більше, я не збиралася просто пoвiсити їм на шию дитини, зрозуміло, всі витрати за дочку я взяла б на себе, це не обговорюється. Я не бачила в цьому проблеми, оскільки я періодично сиджу з її сином.

Свекруха у сестри живе в іншому місті, тому якщо їй потрібно в лiкaрню вдень, на манікюр, в перукарню або з чоловіком їдуть в гості, вона привозить сина до мене. Я ж на дому працюю.

Незручно, звичайно, працювати, коли у тебе вдома такий малюк, але що робити? Сестру-то pятувати треба було. Ми ж родичі.

Тому коли я почула від сестри відмову, я була збентежена. Вона знає мою ситуацію і просто відмовляється мені допомогти. Своє рішення сестра пояснила, що з двома дітьми це буде не відпочинок, та й чоловік проти, щоб з ними їхала “чужа” дитина.

Чудове визначення – чужа дитина. Як сестрі потрібно залишити сина, так “посидь з племінником”, а як я попросила взяти дочку, так вона “чужа дитина”. Я ще раз пояснила сестрі, що всі витрати на дочку оплачу, але вона відмовилася. Сказала, що чоловік не зрозуміє, та й вона сама не відпочине з двома дітьми.

Я далі вмовляти не стала. Не хоче – як хоче. Але для себе вирішила, що і моя допомога сестрі теж закінчена. Мені теж ой як незручно сидіти з племінником, мені працювати треба. Саме це я їй сказала, коли після повернення з моря вона попросила мене про послугу.

Вони з чоловіком були запрошені за місто на день народження, дитина тільки у них, тому її присутність там була б не доречною. Сестра вирішила, що я як завжди без проблем погоджуся посидіти з племінником. Але я відмовила. Мені нема коли, я працюю.

Так, раніше якось сиділа, а тепер не хочу викручуватися, щоб і з малим посидіти, і своїй дочці час приділити, і роботу встигнути виконати. Не бачу сенсу.

Сестра на мене образилася, сказала, що через мене вони нікуди не поїдуть. Поїздка-то на два дні, навіть мамі дитини не залишиш, вона працює. Я, як сестра сказала, вчинила не по-сімейному. Нагадала їй, що вона мені теж відмовила у допомозі, але сестра заявила, що це зовсім інша.

Я ось різниці не бачу, вона не допомогла мені, перевівши племінницю в розряд “чужі діти”, то з якої радості тепер я повинна допомагати їй? Як на мене, все симетрично.