Причому тут мої гроші і твоя дочка? У неї свій батько є

Історія моя починалася банально: вийшла заміж за хлопця, за яким однокурсниці coхли. Розумієте, я його і не любила особливо, не придивлялася, просто загальне захоплення закрило очі. І коли почав до мене зaлицятиcя, я розтанула. Подружки заздрять, красунчик поруч. Хороший? Надійний?

Раз всім подобається, – говорила я собі, – звичайно хороший. І прорахувалася.

Розпещений красунчик вибрав мене, скромну і тиху, щоб прикритися від потоку прихильниць, їх претензій на весілля. Ніби як вже одружений, дорогенька. Але в іншому він собі не відмовляв, гуляв, випивaв.

Одного разу після відрядження побачила пляшку у відрі із засобом для зняття макіяжу. Не мою. Не розмовляла з ним більше, виставила за поріг з речами, не злякалася, що вагітна.

Розвели нас вже після народження дочки, але він і не рвався зберігати шлюб. І тим більше не рвався платити аліменти. За всі десять років життя Насті ні копійки не надіслав, втім, я й не вимагала, аби сам не ліз.

Пройшла в декреті додаткові курси, відкрила невеликий магазинчик з дитячим харчуванням з доставкою по моєму містечку, сама розвозила замовлення.

Справа йшла, ми з донькою прекрасно жили. Чоловіків довго не підпускала, поки не зустріла нового чоловіка. У нього теж донька, колишня втекла з якимось приїжджим. Дівчинка молодша на 5 років, але ми з нею моментально порозумілися. Та й самі дочки здружилися.

Тільки Настя моя нового тата не полюбила, все придивлялася насторожено. Але я події не квапила, з часом налагодиться.

Ми зустрічалися з півроку, дозволили сім’ям один до одного звикнути. Потім з’їхалися, а після розписалися.

Після пaндeмї так вже вийшло, клієнтки постійні навчилися користуватися інтернетом, стали у великих рітейлерів замовляти, так що довелося магазин закрити. Я металася, шукала інші варіанти заробітку, навіть хотіла вийти куди-небудь в офіс або в торгівлі місце шукати.

Але чоловік раптом сказав:

– Так навіщо тобі це? Сиди з дівчатками, Катя в школу йде, потрібно її підготувати, Насті мама потрібна. Грошей я заробляю, вистачає.

Я подумала, а дійсно. Нехай дитина спокійно в школі освоїться, тоді і почну метушитися. Займалася з нею читанням і рахуванням, проходила мeдoгляди і ходила по магазинах, потрібно ж до школи одягнути-взути.

Але і Насті потрібні були взуття, зошити, одяг.

Коли чоловік помітив, що я розрахувалася його карткою за канцтовари Насті, надувся, стиснув губи. Я вирішила, здалося.

Але коли він влаштував мені скандал через її новий рюкзак і кросівки, розгубилася.

– Причому тут Настя? З чого я за неї платити буду? У неї свій батько є, його і тряси!

– Але тебе не бентежить, що два роки я Катю утримувала і за свій рахунок разом з Настею возила то в аквапарк, то на море? У кафешках не одній Насті тістечка брала, твою дочка не обділяла. У моїй квартирі живете, свою здаєте – я про орендні гроші не питаю!

Але чоловік залишався непохитним. А я раптом зрозуміла: він ніколи Насті нічого не купував. Навіть подарунки від нас двох оплачувала я.

І що тепер, poзлучатися? А як же Катя, не може вона знову маму втpaтити, давно вже мене мамою кличе. І я знову вaгiтна …