Чоловік пішов, тому що я вирішила залишити дитину. Сказав, що зараз йому такий тягар не потрібна

Чоловік зібрав речі і пішов жити до своєї мами відразу після того, як дізнався, що я чекаю дитину. Наговорив купу обpaзливих слів і в кінці заявив, що зараз дитина буде для нього тягарем. Я взагалі не розумію, навіщо було створювати сім’ю …

Ми з чоловіком вже вісім років одружені. Починали з нуля, не маючи за душею нічого. Але старанно працювали, роками не буваючи у відпустці. Тепер у нас своя двокімнатна квартира і дві машини. Щомісячний заробіток теж дозволяє жити на дуже хорошому рівні. Їздимо відпочивати кілька разів на рік.

Чоловік завжди був заточений на кар’єру, завжди хотів чогось досягати. Я його в усьому підтримувала, навіть в найризикованіших, майже авантюрних проектах. Десь він зривав куш, а десь втрачав гроші, тут вгадати було складно. Але я ніколи його не пиляла за це.

Я теж працювала, але такого aзаpтy від чергового підвищення не відчувала. Ніколи не бачила себе начальником або успішною бізнесвумен. Мені більше подобалися домашні турботи, я дуже хотіла дитину. Але спочатку нам не було де ростити малюка, а потім чоловік мене переконував, що необхідно заробити на подушку безпеки. Я з ним погоджувалася, адже по суті він має рацію.

Але ось у нас вже все є, а розмова про дітей все також відкладається в довгий ящик. Ну, це я вважаю, що у нас все є, а чоловікові вічно чогось не вистачає. Зараз він заговорив про те, що нам потрібна більша квартира, а ще краще побудувати будинок. В кредити і іпотеки чоловік не хоче вступати, вважаючи, що ми можемо напружитися і самі накопичити.

А я вже втомилася напружуватися, мені в наступному році буде вже тридцять чотири роки. Будівництво займе ще років п’ять-шість, а потім чоловік вирішить, що нам потрібно оновити машини або купити особистий вертоліт. У підсумку в сорок років ми будемо при всьому тому добрі і без дітей. Мене такий варіант не влаштовував, але перечити чоловікові я не хотіла.

Я не збиралася вaгiтніти і нічого для цього не зробила, це вийшло само. Але коли я з’ясувала, що вагітна, моїй радості не було меж. У те, що трапилося я бачила знак долі, що пора заводити дитину.

Чоловікові я не хотіла говорити до повної впевненості, що з малюком все буде добре. Лiкaрі лякали, що в моєму віці може бути всяке, але вагітність протікала ідеально. Зараз я на четвертому місяці, животик у мене маленький, але вже помітний, доводилося ховати його під широким одягом. Я вирішила, що пора розповідати чоловікові.

У день нашої річниці я підготувала йому сюрприз, сховала позитивний тест в коробочку, приготувала його улюблену вечерю. Все було чудово, поки він не відкрив мій подарунок.
Спочатку чоловік не зрозумів, що перед ним, але коли усвідомив, відразу став серйозним.

– Могла б і менш помпезно про це повідомити, – холодним тоном заявив чоловік, відпиваючи вина. – Записуйся на aбoрт, що тепер робити.

У мене ноги заклякли. Такої реакції я точно не чекала. Знайшла в собі сили проговорити, що цього не буде, вийшли всі терміни. Чоловік зблід, уточнив, чи не жартую я, а потім почав кричати.

Виявляється, він вважає дітей тягарем і взагалі не планував найближчим часом. Чоловік заявив, що я не мала права вирішувати за двох і повинна була з ним порадитися.

– Дитина зараз буде тільки заважати! У нас в планах був будинок, а тепер ти підеш в декрет і що? На одну мою зарплату тягти тебе з дитиною і будувати будинок?

Він ще багато чого наговорив, поки збирав сумку. Потім заявив, що дуже багато в мені розчарований і пішов з квартири.

Я до сих пір в шoцi від його поведінки. Як далі все повернеться, не знаю, але точно впевнена, що ми з дитиною не пропадемо. А ще я зрозуміла, що сім’ї ми з чоловіком так і не побудували.