Бабуся тільки зайшла в автобус, як раптом він загальмував. Я вирішив взяти ситуацію в свої руки

Заходжу в автобус, якраз вільне одне місце, присів. Поїхали. На наступній зупинці в автобус зайшла старенька жіночка, двері закриваються і автобус плавно трогається і їде.

Але тут, раптово, різкий удар по тормозах, бабуся починає пaдати і в цей момент все моє нутро і реакція спрацювали, я встигаю зловити її за лікоть, підтягнути на себе, паралельно акуратно відштовхнути її на своє місце.

І тут я краєм ока замічаю, як завaлюєтьcя в прохід маленька дівчинка (років так 8-9), я вже пaдaючи на якогось мужика кидаю свій рюкзак в той прохід (в мене там був светр і штани, тому він мав би виконати роль такої собі подушки) і дівчинка якраз так точно на рюкзак і пaдaє. Я вже ж завалився на того чоловіка.

Секунди мовчання, тишина в салоні, і тут питання від водія автобуса:

– Скажи чесно, ти нінзя?