Знайшла адресу колишньої свого сина, з якою я їх розсварила. Але коли відкрились двері на мене чекав сюрприз

Мені здавалося, що мій Сашко нещасливий в стосунках. Мені абсолютно не подобалася його друга половинка і я вирішила втрутитися. Після розставання, син ходив не мов у воду опущений: його не цікавили ні робота, ні захоплення, ні друзі, ні дівчата. І я стала почувати себе винуватою в цьому.

Хоча, як то кажуть, хотіла як краще. Я ж просто хотіла хорошого майбутнього для свого сина. Хоча, відверто кажучи, я поспішила, адже навіть не спробувала зрозуміти, що ж це за дівчина була.

Потім мій син пішов в загул, повертатися став під ранок. Я його просто не впізнавала. Він падав все нижче і нижче.

Я почала згадувати, як дзвонила до Каті (його дівчина) і вимагала, щоб вона його лишила. Кричала в трубку, що у них не буде спокійного життя, принаймі я все для цього зроблю. І ось зараз я про це стала жаліти. А Катя взагалі як у воді розчинилася: ні сліду, ні духу.

Я вирішила довіритись професіоналам і найняла приватного детектива – вже через пару днів листок з її новою адресою був в мене. І я поспішила туди. А їхати потрібно було аж в сусідню область, хоча це мене й не налякало.

Я постукала в двері і Катя їх відкрила, її обличчя відразу ж змінилося, я відразу ж схопила ручку дверей і хотіла сказати, що потрібно поговорити, але мої слова перервав дитячий плач. “Вже пізно” – перше про що я подумала.

Катя ж не говорячи нічого побігла до малюка, я вирішила піти за нею. А колишня мого сина взяла малюка на руки і почала заколисувати. “Яка ж Катя красива” – подумала я.

– Максимчику, познайомся з своєю бабусею. – Катя розвернула малюка до мене.

Від почутого в мене земля з-під ніг поплила, я присіла на ліжко і почала казати, чому вона нічого не говорила за дитину, чому не сказала за онука.

Але Катя сказала, що якби вона залишилася з моїм сином, то малюк ріс би в атмосфері постійних сварок, а все через те, що бабуся Максимка ненавидить його маму. А вона про таке не мріяла.

Від почутого я заплакала. Підійшла до Каті і стала просити пробачення. Ми стояли дві і обнімалися. Обнімалися і плакали. Обидві. Згодом маленький Максимчик ніби притулився до мене. Тепер у мене є рідненький внук. Я найщасливіша бабуся.