Як пояснити дочці, що пора жити окремо? Викликати органи опіки, якщо дочка з онуками не планує з’їжджати?
Одного разу я їхала в автобусі. На сусідньому сидінні, за мною, сиділа літня жінка, на вигляд – років 60. Напевно, попутницею жінки була її подруга, тому що вона розповідала свою історію голосно, відверто і в усіх подробицях.
Роза (ім’я жінки) розповідала історію, яка сталася в її житті.
Головною героїнею розповіді була її дочка, якій було вже близько 40 років.
Розарія – мати трьох дітей: двох синів і доньки. Сини, з її розповіді, були позитивними і вона з ними горя не знала. Жінка розповідала про синів з любов’ю і теплотою. Вони отримали освіту, придбали житло і одружилися на хороших дівчатах.
З дочкою ситуація була зовсім інакше. Танька закінчила училище, все життя перебувала в пошуку мужика з хорошим матеріальним становищем, майже ніколи не працювала, а тільки народжувала дітей. Дочка з дітьми проживала в квартирі Рози і за оповіданням я зрозуміла, що жінці це неабияк набридло.
– Ну хоч би совість мала, ходить по квартирі в чому попало – розповідала жінка.
– Дітей нapoджує щороку, а ніхто з її мужиків навіть не допомагає матеріально. Всі живуть тільки на мою пенсію.
Вигнати дочка з квартири Роза не могла, так як у неї немає ні роботи, ні засобів на оренду житла.
Хоч Таня і не працює, але постійно кудись зникає.
– Мама, побудь з Ігорчиком, я на п’ять хвилин відлучуся.
– Мам, посидь з Машенькою, мені треба на манікюр.
Як я зрозуміла, Розі набридло не саме проживання дочки в квартирі, а її нахабство і інфантилізм.
Розі теж хотілося спокою і відпочинку. Вона хотіла бачитися з подругами, відвідувати кафе, та й елементарно сходити в лікарню. Весь вільний час займав час з онуками. Дочка не розуміла ніяких натяків, щодо переїзду. Вона говорила:
– Мам, тобі ж буде нудно без нас. Мам, ти ж пропадеш без моєї допомоги.
Однак допомоги ніякої не було, а лише скандали. Таня вимагала у матері, щоб та оформила їй дарчу на квартиру. У Рози зіпсувалися відносини з синами, бо коли вони приїжджали, Таня влаштовувала скандал.
Жінка в розпачі. Вона думає про те, щоб звернутися до органів опіки. Їй хочеться, щоб дочка з’їхала і почала самостійне життя.
Я не знаю, права Роза чи ні, адже виховання дочки було її відповідальністю. Але жінку мені шкода, тому сподіваюся, що у неї все склалося добре.