Валя в свої 56 вирішила одружитися, от тільки донька заперечила. І тут Валя задумалася

Валі 56. Вона з тих жінок, про кого кажуть, до старості щеня. Мініатюрна, оката, енергійна, в житті ні на кого не скаржилася. Її і через 30 років будуть Валею кликати.

Рік тому вона poзлучилacя. Так, так ось взяла – і poзлyчилaся. Квартиру з чоловіком продали, гроші поділили, і Валя зажила собі на втіху в невеликій однокімнатній. Про чоловіка вона погано не говорить, але сам факт, що він свою частину квартири витратив на розваги, а потім заселився до брата, розповість про нього все.

Валя відмахується: нарешті-то вона може не думати за двох, не працювати за двох і не робити вигляд, що він глава сім’ї. Втомилася прикривати його косяки.

Спілкується з друзями, освоїла інтернет, зустрічається з однокласниками. Навіть пробує потроху булочки на замовлення пекти, пропадати не збирається. Ось з однокласником-то у неї і закрутилося.

За молодості вони подобалися один одному, але навчання в різних містах завадило, а потім Валін чоловік вчепився в дівчину і відтер всіх шанувальників. Але тепер вона одна, він теж овдовів кілька років тому назад.

Зустрілися. Валя вже й не пам’ятала, як чоловіки доглядають, за чоловіком вона сама доглядала.

А тут букети ромашок. Покатушки на каруселях. Качечки в парку.

Саша вкриває її від дощу, запитує, чи не зголодніла, лагодить  кран. І до сих пір пам’ятає, що вона любила тоді, 30 з гаком років тому.

Чи багато потрібно зголоднілий по увазі жінці? Букет їй колишній чоловік дарував тільки раз, в день весілля. А потім вже вона повинна була пам’ятати, що він любить, чи не холодно йому буде, чи зручно …

Коли Саша сказав: люблю, давай одружимось, у Валі просто серце заспівало.

Він зізнався, пам’ятав її всі ці роки, але не ліз, звичайно. І одружився навіть, коли у неї перша дитина народилася. А тепер їм уже ніколи час втрачати, скільки його залишилося?

– Давай з’їдемось, Валічка. У мене відмінна квартира, можемо там жити. Свою здаш, хоч дітям помагай, хоч на себе витрачай. Кухня у мене велика, займайся своїми булочками. Я не звик один, але і простору особистого вистачить, в двох кімнатах вже напевно помістимося.

– Я тільки за! Але прямо зараз відповідати не можу, потрібно з дітьми поговорити.

Діти Валентину підняли на сміх.

– Заміж зібралася! Ти що? Ти ж стара вже, яке ще заміжжя? Нам з дітьми допомога потрібна, ми на тебе розраховуємо.

– Доню, так і допоможу грошима, і в гості недалеко їхати.

– Так ти в одному будинку була, а тут треба їхати. А у тебе і свої плани з чоловіком можуть бути, ні, нас це не влаштовує.

І тут Валя задумалася: що значить, не влаштовує? Вона не може розпоряджатися своїм часом? Коли таке трапилося, що діти, як чоловік, на голову сіли?

І не сваритися ж тепер, може, poзлyчитиcя з шанувальником?