Ось поступлю, і переїду до вас на час навчання, – вирішила племінниця. – Мені і на кухні місця вистачить

Коли ми закінчили навчання, я залишилася в рідному місті, в столиці, старша сестра ж хотіла легкого життя. Знайшла собі перспективного хлопця і вирушила з ним в інший куток країни, де йому запропонували посаду. І не прогадала: живуть вони прекрасно. Три відпустки на рік проводять то в Таї, то в Італії.

Швидко народила дочку, в загальному, зразкова сім’я.

Мама за неї все переживала, як же, доню в інший кінець країни поїхала. Тому і залишила їй квартиру. Правда, сестра в нашу столицю все одно не переїхала, навіщо? Вирішила здавати, гроші до грошей.

Я на покійну маму образ не тримала, як вирішила, так і добре. Не очікувала лише, що ще студенткою на вулиці опинюся.

Але викрутилася, спочатку з подружками втрьох знімали, потім роботу знайшла. І як можна швидше купила квартиру в іпотеку. Вирішила, нехай у мене буде щось тільки моє.

Квартирка маленька зовсім, але все ж з кімнатою і окремою кухнею, в непоганому районі. Мені вистачало, а коли хлопець запропонував з’їхатися, і зовсім стало добре.

– Адже ми все одно плануємо весілля, навіщо до нього чекати? Я до тебе переїду, допоможу іпотеку виплачувати, мені яка різниця, що бабці віддавати за знімання, що тобі? А тобі легше.

Я по-справжньому зраділа, домовилися, що на вихідних він перебирається до мене. І тут дзвінок з ранку в понеділок, сестра дзвонить.

– Привіт як там життя у тебе? Чула, ти квартирою обзавелася своєю? Привітати можна?

– Можна, – сміюся.

– Ой, ну супер! А я до тебе з проханням, Ірка моя школу закінчила, хоче в столицю поступати. Прихистиш її на пару днів, а? Нехай сходить до приймальної комісії, місто подивиться. Вона чудова, проблем не буде з нею.

– Ну якщо вона сьогодні прилетить, то тільки до п’ятниці, на вихідні у мене плани.

– Ну чекай, скоро буде.

Про квартиру сестри я не питала, зрозуміло, заради кількох днів мешканців виганяти ніхто не буде. Мабуть потім, як вступить, вирішуватимуть.

Племінниця приїхала вже до вечора.

Я підготувалася: нарізала салатики, зварила вівсянку, голубців повну мультиварку зробила. Диванчик в кухні підготувала їй спати, там відмінно. Перекусили, та лягати пішли. Я залишила їй запасні ключі, помчала на роботу.

В обід зателефонувала Ірочка:

– Я прокинулася, а їжі немає ніякої …

Ти глянь уважніше! Голубці є, овочів ціла гора, салат зроби. Картоплю звари або посмаж, або кашу …

– Фууу, ні сьомги, ні ікри, я таке не їм. Кашею мене вдома дістали. Добре хоч яйця є.

Увечері я приїхала втомлена, мріяла впасти і заснути. Але вдома весь сон пропав. Племінниці ще не було, зате на кухні – незаправлене ліжко, брудний посуд після її спроб готувати, – я була в сказі.

І тут з’явилася племінниця:

– Ой, ти прийшла! Я така голодна, давай поїмо!

Я ледве стрималася, веліла прибрати за собою, сама розігріла вчорашні голубці, до яких Іра навіть не доторкнулася днем. Де вона була, цікаво, якщо в обід тільки встала? Питати не хотілося, у неї свої батьки є.

– А мені у тебе сподобалося, – говорила дівчина з набитим ротом, – я вирішила, зараз поступлю і буду в тебе жити.

– Поступай, це справа хороша. Але жити я тут буду зі своїм чоловіком, а не з тобою.

– Подумаєш, чим я вам заважатиму тут на кухні?

– Ні вже, хочеш жити в столиці, живи у себе вдома. Або гуртожиток, або знімай.  Але сестра не хоче втрачати дохід від нашої шикарної квартири дитинства. А для мене це занадто. Не вистачало, щоб при моєму нареченому бовталася дівчина в шортах!

Іра поїхала на наступний день, ображена. Сестра подзвонила до вечора, сказала, що я рідних людей проміняла на чоловічі штани, вони ж так добре все спланували. На жаль, не ті люди рідними виявилися.