Свекруха пустила пожити в стару бабусину квартиру, а як ми зробили ремонт, вирішила, що хоче її здавати

Ми з чоловіком досі відійти не можемо від того, що зробила його мати. Вона “благородно” пустила нас пожити в квартиру бабусі, яку вже років вісім продати не могли, тому що вона poзбитa в мотлох була. Але як тільки ми привели квартиру в порядок, свекруха передумала і вирішила, що буде її здавати.

У мене зі свекрухою до недавнього часу були цілком рівні стосунки. Вона до нас особливо не лізла, займаючись своїм життям, а я не ревнувала до неї чоловіка і не рахувала, скільки він допомагає своїй матері. Грошей нам вистачало, але потім наклалася одне на інше – мій декрет і зниження зарплати чоловіка через кризу.

Свого житла у нас не було, ми знімали квартиру. Але в зв’язку з новими обставинами платити оренду нам стало дуже напряжно. Йти жити до когось з батьків не хотілося, що я, що чоловік рідну домівку покинули відразу після школи і жили потім окремо. У всіх свої звички, свій ритм життя, а спільне проживання може зіпсувати відносини.

Борсалися ми до останнього, але розуміли, що ось тепер все – край. До пoлoгiв залишалося три місяці, потрібно було щось вирішувати. Тут свекруха і згадала, що стоїть бабусина квартира, в якій вже років десять ніхто не живе. Її намагалися продати, але в тому стані, в якому вона є, ціна падає майже в два рази. Свекруха все збиралася там робити ремонт, але так і не зібралася.

Побачила я ту квартиру і трохи на місці не нapoдила. Таке відчуття, що там бoмжi жили. Стеля чорна, прокопчена, шпалери лахміттям, підлога знищена, сантехніка жахлива. Але це було своє житло, за яке платити тільки комуналку.

Ми всі накопичення бахнули в ремонт, ще й у батьків моїх займали. Чоловік сам з друзями все робив, зникаючи на квартирі після роботи та у вихідні. Але до моїх пoлoгiв ми встигли переїхати.

Стали там жити, постійно щось доробляли, тому що переїхали ми, коли там були закінчені основні роботи. З дрібницями розбиралися в процесі. Перед пoлoгaми я встигла відмити кухню, розставити посуд і все, розібрати речі вже не змогла, поїхала нapoджувати.

У пологовому будинку я пролежала тиждень, за цей час приїжджали моя мама і свекруха, щоб допомогти чоловікові підготувати квартиру і доробити те, що не встигла зробити я. Зустрічали мене теж все разом. У квартирі насправді стало набагато затишніше, а якщо порівнювати з моїм першим відвідуванням, то взагалі небо і земля.

Прожили ми в цій квартирі півроку. Свекруха часто приходила і задумливо озиралася на всі боки. В один прекрасний момент вона дозріла і заявила, що вирішила цю квартиру здавати. А ми можемо або платити орендну плату, або звільнити житлоплощу.

– Зараз все дуже дорого, ось буду квартиру здавати. Ви тепер можете мені не допомагати, сама постараюся справлятися, але для цього треба здати квартиру.

Я перший раз чула, як мій чоловік кричить мaтoм. Це було страшно, але ніякого ефекту не було, свекруха дала нам тиждень на роздуми і звільнення квартири. У мене був ступор і я не вірила в те, що відбувається, від ситуації мене відволікав малюк, він розплакався. Мені, якщо чесно, хотілося наслідувати його приклад.

Платити щось матері чоловік відмовився навідріз. Ми тимчасово з’їхали на дачу моїх батьків. Чоловік же перевіз речі і, як він сказав, привів квартиру в початковий стан, тобто позривав шпалери, повернув в початковий стан підлоги, забрав нову сантехніку. Свекруха дзвонила лаятися, але з нею навіть розмовляти не став.

Поки на дачі добре, а далі подивимося, що буде. Зі свекрухою чоловік сам більше спілкуватися не хоче і мені заборонив, тому що свекруха вже намагалася тиснути мені на совість, що ми негарно з нею вчинили. Зате вона красиво виставила сина і внука з квартири.