Самі викупили частку у сина в нашій квартирі. Тепер живемо, як чужі люди

Я ніколи не розуміла батьків, які не допомагають своїм дітям після того, як ті стають дорослими. Ми з чоловіком дуже любили своїх дітей і завжди їм допомагали. Завдяки нам, син і дочка закінчили вищий навчальний заклад і стали освіченими людьми.

Потім ми за свій рахунок зробили їм урочистості до весілля. Коли у них з’явилися власні сім’ї, ми все одно продовжували надавати допомогу. Нерідко ми з чоловіком привозили дітям продукти, давали гроші і купували те, що їм було потрібно.

Однак згодом виявилося, що ми робили для них недостатньо. Одного разу до нас в будинок прийшов син зі своєю дружиною. Розмова з ними була вкрай неприємною.

– Мама і тато, я знаю, що в квартирі є моя частка – сказав син.

– Так, ми ніколи не приховували цю інформацію. При покупці квартири ви з сестрою були ще малюками, але ми все одно оформили вашу частину на вас.

– Ми прийняли рішення, що я продам свою частку в квартирі. Ми навіть підшукали людей, які згодні прямо зараз викупити частину квартири. Ми зараз дуже потребуємо в фінансовому плані.

– Синочку, як це продати? Виходить, що сюди заїдуть зовсім чужі люди і будуть тут жити разом з нами.

– Валентина Олександрівна, зараз багато людей так живуть. Просто налагодите з новими мешканцями сусідські відносини. Ми з чоловіком хочемо придбати квартиру побільше, а від цієї частки користі немає. Так чому б її не продати? – сказала невістка.

– Добре, якщо ви так хочете, то продавайте. Тільки ми не хочемо, щоб тут жили чужі люди. Ми самі викупимо у вас частку.

– Ну добре.

Квартира наша невелика, тим більше вона знаходиться в старому будинку. Тому, вартість такої квартири мізерна. А частка сина – четверта частина. Це взагалі копійки. Наша дочка відмовилася від своєї частини, поступившись нею нам.

Коли ми віддали гроші синові, він був незадоволений, так як розраховував отримати суму більше. Але по-справжньому розгнівалася його дружина – наша невістка. Спочатку вона затіяла сварку з сином, а потім прийшла до нас.

– Валентина Олександрівна, а чому Саші дісталося так мало грошей?

– Ми віддали синові стільки, скільки йому належить. Ріелтор оцінював вартість квартири і розмір Саші частки. Все справедливо.

– При чому тут ріелтор? Це ваш син і ви знали, що йому потрібні гроші. Чому не дали йому більше? Ви просто «розвели» його. Тепер у Саші немає частки в квартирі і грошей дісталося, як «кіт наплакав».

– Поміняй свій тон, будь ласка.

– А в якому тоні ще з вами розмовляти? Хороші батьки б взагалі поступилися своєму синові квартирою, а самі знайшли б житло по менше.

– Наталя, ми і так з чоловіком завжди допомагали вашій сім’ї. Інші діти самі допомагають своїм батькам, а ми навпаки робили для вас все, що в наших силах. А син взагалі в курсі, що ти прийшла сюди скандал влаштовувати?

– Так, він знає. Він дуже ображений на вас.

– Ну передай йому, що ми не хочемо спілкуватися, поки не отримаємо від нього вибачень.

– Він теж не хоче вас бачити і розмовляти з вами після такого вчинку.

Ми з чоловіком в шoцi, адже завжди допомагали їх сім’ї. Тепер розуміємо, що добро не цінується.