Здуру вирішила вийти заміж в 60, думала, заживу як в казці, але на ділі вийшло не так
Нещодавно мені виповнилося 60 років. Здавалося б, мудра жінка, а все одно роблю дypні помилки. Загалом, почну з самого початку. Довгий час я жила разом зі своєю дочкою Світланою в просторій 2-кімнатній квартирі.
Я чекала, коли вона вийде заміж. І ось, коли доньці виповнилося 29 років, я нарешті змогла видихнути: Світлана привела додому чоловіка. Вони захотіли просто розписатися без пишного весілля, а я вирішила не лізти зі своїми порадами, щоб не злякати їх щастя.
У Діми не було свого житла, і він переїхав до нас. Місця на всіх вистачало, та й я натішитися не могла, адже моя донька тепер не одна. Незабаром Діму підвищили на роботі, і Свєта вирішила працювати на півставки. Більшу частину дня вона поралася по дому і чекала чоловіка.
Я в той час продовжувала працювати на ринку, продаючи продукти. Як би бідно ми не жили зі Свєтою, їжа в будинку завжди була. Кидати роботу мені не хотілося, та й сил було достатньо. Крім того, з’явився Діма, який добре заробляв.
Правда, в якийсь момент все почало валитися. Зять прийшов додому похмурий і повідомив, що через пaндeмiю в його компанії почалися звільнення і він потрапив під скорочення.
Я розуміла, що без моєї допомоги Світлана і Діма не впораються. Знайшла ще один підробіток, весь день була зайнята, а вдома тільки ночувала. Зять намагався знайти роботу, але з цим було туго. А дочка вела себе, ніби все так і має бути.
Час минав, але життя не змінювалося, поки зі мною не сталася незвичайна ситуація.
На ринку біля мене торгує один чоловік. Він часто говорив мені, що я живу не для себе, а для дочки і зятя, мовляв, так не можна. Ми часто разом проводили час. А потім запропонував з’їхатися. На старості років я вирішила ризикнути і погодилася. Правда, я не подумала про те, до чого це може привести.
Ми почали жити разом, а моє життя стало гіршим, ніж було. Я приміряла на себе роль пpиcлyги, яка повинна тримати будинок в ідеальній чистоті та ще й делікатеси всякі готувати. Олександр ж в цей час ніжився на дивані, командуючи мною.
Такий розклад мені абсолютно не сподобався. Моє терпіння лопнуло, коли до нас приїхав гостювати онук Олександра. Хлопчику 5 років, він дуже вибагливий і вимогливий, весь в діда. Цілих 2 тижні мені довелося з ним панькатися, тому що Олександр просто ігнорував його присутність вдома.
Коли дитину забрали, я зрозуміла, що потрібно повертатися додому. Я усвідомила, що в моєму віці не можна робити настільки необачні вчинки. Життя після 60 років не може моментально помінятися. Потрібно двічі подумати, перш ніж приймати такі серйозні рішення, як співжиття з малознайомою людиною.