Син одружився на жінці з двома дітьми. Тепер вони всі разом живуть зі мною і перетворюють кожен день в пекло

Я третій рік живу, немов на одному з кіл пекла. Син привів додому нову дружину, у якої вже є двоє дітей. Спочатку говорив, що тимчасово, а потім передумав. Сказав, що в нашій квартирі є і його частка, тому він має право тут жити. Це якийсь кошмар!

Ніколи не думала, що потраплю в таку ситуацію, але немає мені спокою на старості років. У нас двокімнатна квартира, в якій на даний момент живу я, син, його дружина, двоє її дітей від попередніх шлюбів. Зараз невістка вагітна їх спільною дитиною.

Він здоровий дорослий мужик, працює, вона теж, цілком могла б і на роботу вийти, поки пузо на ніс не лізло. Але вона прикривалася турботою про дітей. Хоча що вона там про них піклується, якщо вони в садок ходять? Але з того моменту, як вони переїхали, вона не працювала жодного дня.

Спочатку син говорив, що це тимчасове явище, що зараз вони владнають з документами, діти підуть в садок, Олена вийде на роботу, і вони з’їдуть. Будуть або знімати, або в іпотеку вступлять. Я змирилася і терпляче чекала.

Невістка саме по собі непогана, але лінива, що просто жах. Ні працювати не хоче, ні по дому щось робити. Зараз вона на восьмому місяці вже, так взагалі склала ручки.

Ми з нею не лаємося, вона досить шанобливо спілкується, дітям зайвого не дозволяє, але допомогти її не допросишся. Діти теж самостійно після садка зайняті, то мультики дивляться, але по квартирі з вигуками носяться. Вона на них іноді поверх телефону погляд кине, приструнить, якщо вже по голові їй ходять, і все.

Поки невістка не завагітніла, я все чекала, коли ж вони з’їдуть. Син все сніданками годував, обіцянки обіцяв а по суті нічого не рухалася з мертвої точки. Дітей в садок влаштували, невістка сходила пару раз кудись на співбесіди, нікуди її не взяли, вона і сіла вдома.

Грошей на таку ораву потрібно багато навіть просто на їжу, але нас же вдома ціла юрба, комунальні сильно зросли – постійно лічильники мотають що на світло, що на воду. Зарплати сина на такі витрати не вистачає, в загальний казан йде мій невеличкий приробіток і пенсія.

Я вранці підлогу мию в двох офісах. Йду годині о п’ятій ранку, до восьмої ранку вже вдома. Прилягти б, і настає друга зміна. Посуд треба помити, тому що все поснідали і пішли, обід треба наварити, білизну випрати і попрасувати. Підлоги непогано б протерти.

Невістка-то відводить дітей в садок, а потім додому не поспішає. То до подружки зайде, то просто в гарну погоду прогуляється, то у неї манікюр на якісь гроші.

Син працює близько до будинку, тому на обід приходить додому. Ось до його обіду і невістка намальовується. А обід сам собою не з’являється, його варити треба. Чим я і займаюся. Поки невістка була ще не на пізньому терміні, вона хоч в магазин ходила, а зараз їй і цього не доручити, якщо тільки за чимось дуже легким, за хлібом там або пакетом молока.

Прилягти трохи виходить тільки вдень на годинку, коли вже спина відламується. Полежиш, відпочинеш трохи, йдеш готувати вечерю, тому що нас же троє дорослих і двоє дітей, на кілька днів не наготуєш.

Там і дітей з садка приводять, писк-вереск стоїть, якщо вони мультики не дивляться, то по квартирі носяться, грають, б’ються, ревуть. Розумію, що це нормальна дитяча поведінка, але мені в моєму віці вже складно це все переносити, тим більше, я встаю о четвертій ранку на роботу, а потім цілий день як заведена по дому. О п’ятій годині вже з ніг падаєш і спокою хочеться.

У мене була боязка надія, що вони з’їдуть, поки невістка не порадувала щасливою новиною про свою вагітність. Тоді я намагалася поговорити з сином, що це не діло всім кагалом жити в маленькій двокімнатній квартирі, а він і заявив, що його частка в квартирі теж є, з’їжджати він не збирається, йому нікуди і нема на що. Так що терпіть, дорога мама.

Та ось тільки мені терпіти все складніше. Місяць тому в лiкapню загриміла через тиcк, постояла в спеку біля плити, він і підстрибнув. Лiкap прописав щадний режим, але якщо я буду себе щадити, то ми брудом заростимо, від голоду cпyxнeмo і без чистої білизни залишимося.

Я вже роздумую взяти в кредит якусь кімнатку і з’їхати собі жити спокійно. Сил просто ніяких немає вже жити в постійному шумі і круговерті. А скоро ще й немовля з’явиться, так тиші в квартирі взагалі не буде ніколи.