Всього лише після одної сказаної фрази я перестав допомагати бідній бабусі. І мені не соромно

Ця історія сталася минулої осені. Після роботи я зажди відправлявся в найближчий супермаркет, купити продукти і побутові речі, все як і всіх. І раптом почав зауважувати одну літню жіночку, бідненько одягнену і з сумним поглядом.

Сиділа вона біля цього супермаркету приблизно кожні два дні, просила на хліб. Я вирішив не давати їй гроші, а чітко сказав, що я їй краще щось куплю. Бабуся зразу дала цілий список: картопля, хліб, консерви, рис, молоко. Деколи замість картоплі макарони.

Так було пару разів, я заходив в супермаркет, купляв, те, що просила дружина, паралельно купляв те, що просила старенька жіночка. Виходив, віддавав їй пакет, вона з блискучими очима дякувала мені і ми розходилися.

Одного разу було дуже холодно, це була середина листопада, старенька стояла на своєму місці в тоненькому старому пальті, мені її так жалко стало, я підійшов до неї і сказав:

– Давайте я вам куплю вже на пару тижнів, змерзнете тут ж.

Старенька мені все перерахувала і в результаті чек вийшов надзвичайно дорогим. Але чесно кажучи, не було ніяких делікатесів. Я вийшов з магазину, віддав їй два пакети і поїхав додому.

На наступний день дружина подзвонила, що потрібно купити сметану до вареників, після роботи я по традиції відправився в супермаркет. Паркуюся, виходжу – і бачу знову бабусю. Я здивовано запитую в неї:

– Бабусю, я ж вам вчора продуктів на, ну як мінімум, тижнів два купив. Для чого ви знову тут стоїте?

Її відповідь мене, м’яко кажучи, вразила:

– Слухай, жирний, не твоє діло, йди звідси!

Спочатку розізлився, а потім взяв себе в руки і просто пішов. Все таки життя навчило мене бути готовим до всього, то ж не дуже я і засмутився. Звісно, цій жінці я більше не допомагав.