Сусідка висадила полуницю на моїй території і залишилася без врожаю. Забула про ягоду, а звинувачує мене

Ставши пенсіонеркою, я і не думала залишатися в місті. Кинула все на дітей, прихопила тільки швейну машинку – і в село. Колись, вирішивши завести дачу, ми купили не ділянку в садовому товаристві, а відновили свекрухи сільський будинок. Вона доживала в ньому з повним комфортом, лише на останні місяці перебравшись до нас.

Ми у неї в селі змолоду паслися, і з місцевими жителями знайомі, спогадів купа. Чоловіка не стало давно, але мене пам’ятають, так що є, до кого заглянути на чай.

В мої 66 я ще й працюю. Веду бухгалтерію у кількох підприємців, невелика надбавка до пенсії. Їжджу до них в місто два-три рази на місяць, решта спілкування через телефон, зручно.

А щоб тримати себе у формі, не запускаю ділянку. Вісім соток – це величезна площа, коли ти одна. Діти до солоних огірків не прагнуть, і я їх не закидаю соліннями, які все одно не з’їдять. Роблю собі заготовки і заморозки, дітям – скільки попросять. У мене і картопля тут, і фруктів своїх вистачає, ягоду вже наморозила.

За парканом сусідка, Анна. Ми з нею ровесниці, але вона любить інший уклад, в будинку не живе, як дачу використовує. У вільний час його прикрашає, на ділянці – цілий ландшафт для відпочинку. У неї там діти в основному пасуться. Приїжджають грати в бадмінтон, шашлики смажать. Вона і не намагається щось садити, все одно витопчуть, у них дві хаскі чого тільки варті!

І ось підійшла вона, каже:

– У тебе вздовж далекого паркану смуга землі непотрібна, можна я там полуницю посаджу? Мої ж не дадуть, сама бачиш.

– Саджай, звичайно.

Я передбачала, твоя полуниця – тобі і поливати. Не буду ж я за неї все робити, у неї ж працівників цілий будинок, а я одна. Навіть під час від’їзду не прошу її мені огірки закрити на випадок дощу, якось викручуюся, не турбуючи нікого.

Але вона не приходить, я не питаю, хіба мало, який там у неї сорт. Вона кілька разів зайшла, щось поробила, і перестала. А мені і свого вистачає, і власну ягоду обробити, і удобрити.

Але в якийсь момент закипіла. У мене ця ділянка відпочивала під сидератами, а я нею сусідці поступилася. Але там наросли бур’яни. Скоро насіють насіння по всьому городу, мені це не треба. Приходжу до Анни:

– Слухай, ти розберися з грядкою, скоро насіння полетять.

– Так як тобі не соромно! Я за такі гроші купила сортову полуницю, а ти її бур’янами заростила! Все зіпсувала! Не хотіла займатися, відразу б сказала!

Ось так і посварилися. Навіть вітатися перестали.

Не можна сусідам занадто зближуватися, на свою територію пускати – тільки в крайньому випадку. Думаєш, ти назустріч пішла, ласку зробила, а виявляється це тобі зробили послугу, дозволили попрацювати безкоштовно на сусідку.