Мама вмовила пустити брата з сім’єю в свою квартиру, поки я у від’їзді. Повернулася, а вони не з’їжджають

В мене є молодший брат. Різниця не така відчутна – всього три роки, але мама завжди робила акцент, що він молодший, а значить йому все найкраще і скоріше. Треба сказати, що брат цим з самого дитинства безсоромно користувався при повному схваленні мами і потуранні батька.

Брат міг наробити шкоду, а потім звалити на мене і довести, що це не я було просто нереально. Він міг забрати собі вподобану річ і не віддавати, а мене вмовляли поступитися, адже він молодший. Ну і так далі.

Всі його викрутаси я перераховувати не хочу. Скажу тільки, що з роками брат не змінив звичок, змінився лише масштаб. Він все також прагнув одержувати на блюдечку з блакитною облямівкою.

Я якось швидко зрозуміла, що якщо я сама не буду всього домагатися, то мені нічого в цьому житті не світить. Тому після школи я забила на освіту і почала працювати з самих низів. Поступово пробивалася вгору, дійшла до керівних посад, до тридцяти двох років вже отримала освіту і купила квартиру. Я собою пишалася.

Брата ж після школи просунули на юридичний, сяк-так там вивчили, потім прибудували до якихось знайомих, звідки він успішно вилетів і пішов у вільне плавання.

Новини про життя брата я дізнавалася від мами, яка мені регулярно телефонувала або похвалитися успіхами брата, або поскаржитися на черствий світ, ну і переконатися, що я ще жива.

Не можу сказати, що батьки мені нічого не дали і мене не люблять. Просто на тлі маминого відношення до брата здається, що я їм не дочка, а племінниця.

Начебто близька родичка, але син-то однозначно рідніше буде. Хоча тато неодноразово по юності виручав мене і грошима, і порадою, та й у мене завжди був запасний аеродром, куди можна повернутися, якщо все стане зовсім погано.

Так ось, поки я будувала кар’єру, виплачувала кредит за квартиру і крутилася як білка в колесі, брат встиг одружитися, обзавестися двома дітьми і пожити з тещею.

Свого житла у них з дружиною не було, знімати було нема на що, тому перший час жили у батьків дружини. Вистачило їх на півроку, потім молода сім’я пішла на знімання і жила, як я знаю, непогано, поки не трапився перший декрет.

Брат став єдиним годувальником у сім’ї мама регулярно мені бідкалася, як йому важко все тягнути на собі, як хлопчик втомився за два роки.

А потім пролунав другий декрет. Мабуть, життя хлопчика нічому не вчить. Тоді на допомогу молодому сімейству кинулися батьки з обох сторін, навіть мене включали часом, інакше не знаю, як би вони там виживали. Витягли їх другий декрет усім світом.

Але ось уже племінникам п’ять і два з половиною, а дружина з декрету не поспішає. Брат говорить про третю дитину. Тут навіть наша мама була в шоці, куди їм третя дитина на зйомній квартирі і з таким низьким доходом?

Але брат тоді пояснив, що вони хочуть народити ще одну, а потім взяти всі належні материнські гроші і вкласти в будинок. Як на мене, план дуже непродуманий, але там і без мене порадників вистачало.

У мене в той час був завал на роботі. Ми відкривали нову філію в іншому регіоні, починали з нуля, тому мене вирішили відправити в тривале відрядження для налагодження роботи. Приблизно відрядження повинно було зайняти рік.

Цією інформацією я поділилася в розмові з мамою. У неї, звичайно, відразу ж виник план. Вона попросила мене пустити в свою квартиру брата з сім’єю, щоб він перестав платити оренду чужому дядькові і хоч трохи підзбирав.

– Та й тобі спокійніше, що квартира під переглядом буде, а то випадки щось різні бувають. Брат з сім’єю і комуналку платити будуть, все тобі економія.

Я якось не збиралася пускати когось жити в свою квартиру, але все обдумавши, вирішила все-таки не бути собакою на сіні. Мене насправді не буде рік, а то і більше, навіщо квартирі простоювати, якщо вона може принести користь.

Брат пропозицію сприйняв з ентузіазмом, дякував і обіцяв, що боргів по комуналці не буде, та й ремонт постараються зберегти. Ось останнім я, до речі, не вірила, там все-таки дві маленьких дитини, але мене це не сильно хвилювало – я все одно збиралася робити ремонт по поверненню.

Я поїхала не на рік, а майже на два, відрядження затягнулося. Весь цей час додому я не їздила. У мене в квартирі брат з сім’єю, а обмежувати батьків не хотілося. Та й роботи було хоч греблю гати.

Коли стали зрозумілі терміни мого повернення, я зателефонувала брату і попередила, що йому пора шукати житло. Часу на це у нього було три місяці. Він мене запевнив, що все зрозумів і до мого приїзду їх не буде. Ближче до приїзду я ще кілька разів нагадувала, мене переконували, що все нормально.

Коли я приїхала додому, виявилося, що все не так оптимістично. Ніхто нікуди не з’їхав, а судячи з усього і не збирався.

Брат на той час став батьком третьої дитини, у них почалося будівництво будинку, яке, як я зрозуміла, тягнуло всі кошти і йшло досить мляво. Тому мені було заявлено, що з’їжджати вони не можуть – їм нема на що знімати житло.

Перший день я в шоці і нерозумінні ночувала у батьків. Мама активно намагалася промити мені мiзки, пояснюючи, що я самотня, а у брата діти. Я поки можу пожити у них з батьком або зняти квартиру, а брат як побудується, так і з’їде.

Тільки ось мене такий поворот не влаштовував. На четвертому десятку жити у батьків або знімати житло при наявності своєї квартири – це маячня. Та й будівництво у брата може йти ще років десять такими темпами, тому що вони найняли якусь незрозумілу контору, яка то працює, то не працює і вічно збільшує кошторис.

А я, взагалі-то, теж планую заводити сім’ю, тільки от не в таких умовах.

Я поставила братові жорсткий ультиматум, що або він за два тижні звільняє квартиру, або виселяти буду з поліцією. Вони там не прописані, прав на квартиру не мають – вилетять, як миленькі. Навіть діти положення не врятують.

Мама, коли дізналася про це, закотила мені скандал, назвала егоїсткою і заявила, що не хоче бачити мене в своєму будинку. Довелося ще й квартиру на ці два тижні знімати. Але через відведений час в квартирі вже нікого не було. Ключі залишили в поштовій скриньці, брат написав гнівну смску, як і мама з невісткою.

Квартиру мені, звичайно, розгромили, але це було очікувано.Та вже, я все одно планувала ремонт. А ось рідня зі мною тепер не спілкується, хоча що такого я їм зробила? Правильно кажуть, не хочеш зла, не роби добра людям.