Подивилася, як мій наречений спілкується зі своєю колишньою дружиною, з дітьми, і вирішила, що весілля не буде. Мені такого добра ні задарма не треба, не моя це казка.

Я вже досить доросла дівчина, тому не дивно, що серед моїх однолітків дуже багато чоловіків з минулим. Мене це абсолютно не лякає. Більше насторожують ті, у кого ні колишніх дружин, ні тривалих відносин. Відразу виникає підозра, що тут щось не так.

Зі Славою ми познайомилися на одній з корпоративних вечірок. Він працював зі мною в одній компанії, але в іншому відділі. Розговорилися, обмінялися телефонами, почали спілкуватися, потім з’їхалися. Повторюю, я доросла дівчина, у мене якось вже немає часу носиками тертися по п’ять років. Не хочеться витрачати зайвий час на невідповідного чоловіка.

Слава ж здавався мені дуже підходящим. Він був веселим, дотепним, уважним, ще й заробляв непогано – ну мрія же. У мрії в минулому є колишня дружина і двоє дітей, старшому років десять, молодшому близько семи.

Про свою колишню Слава нічого не розповідав, просто констатував факт, що вона у нього є, як і діти. Ось з дітьми він бачився, платив аліменти і завжди був з ними на зв’язку. Я з ними знайома не була, ми обидвоє вважали, що поки не час.

А коли відносини розвинулися до стадії пропозиції, колишня дружина разом з дітьми виїхала в інше місто доглядати за мамою, тому знайомство скасувалося.

Так, Слава зробив мені пропозицію, я погодилася, звичайно. Ми почали готуватися до весілля. Пишного торжества не планувалося, але все одно хотілося зібрати близьких і друзів в цей знаменний день. Планувалася виїзна реєстрація, а потім відразу застілля. Без всяких катань по місту та іншого всього.

Підготовка йшла повним ходом, до весілля залишалися лічені дні, коли чоловік оголосив, що в місто повернулася колишня з дітьми. Я запитала, чи хоче він бачити дітей на весіллі, він якось невизначено знизав плечима, відповівши, що треба запитати у них.

Я попросила його не затягувати, щоб можна було оперативно внести зміни в ресторані за кількістю страв і місць Розумію, що дві дитини не надто на щось впливають, але я хотіла, щоб все пройшло без зайвих накладок.

Слава покивав, додавши, що взагалі-то мені з ними пора б і познайомитися. Він зателефонував колишній, домовився, що забере дітей на день, щоб ми могли нормально познайомитися, і якщо все буде добре, потім взяти їх на весілля. Вона не протестувала.

І ось через пару днів ми під’їжджаємо до її дому, вона спускається з дітьми, вони зі Славою розмовляють, а я на них дивлюся і розумію, що то не колишні партнери. І у неї в очах біль, і він весь натягнутий як струна, діти біля них – ну ось нормальна любляча сім’я, тільки в сварці.

Мені було боляче і злегка образливо, але я зрозуміла, що мені тут ловити взагалі нічого. Відчула себе коханкою, яка веде мужика з сім’ї. Взяла себе в руки, втрутилася в розмову, сказала, що планом змінюються і забрати дітей ми не можемо. Під здивований погляд колишньої потягла приголомшеного Славу додому.

Там ми дуже відверто поговорили, напилися, він вилив мені всю біль, розповів, чому вони розлучилися, що до сих пір він її любить. Загалом, дуже відверто поговорили, поплакали обидвоє, вирішили, що весілля не буде. Ну а куди – він любить її, вона очевидно любить його, у них двоє дітей. Я-то тут що втратила? Вічно ходити і озиратися?

Ну ні, мені такого щастя ні даром, ні за гроші не треба. Відправила я на ранок Славу до колишньої дружини на відверту розмову, а сама поїхала скасовувати захід. Не знаю, як там у них складеться, але я бути вічно другою душевною затичкою не хочу. Якщо вони там не дypнi обидвоє, то все у них ще буде добре.