Жадібний зять подарував мені на день народження виграшний лотерейний квиток. Тепер вимагає, щоб я або поділилася виграшем, або взагалі його віддала

Мене звуть Віра Львівна. Живу я одна. Дочка вже давно заміжня.

Я завжди купувала лотерейний квитки в надії виграти великий грошовий приз. Але мені ніколи не щастило. І ось уже три роки я взагалі перестала купувати лотерейні квитки.

Зять мій дуже ледачий – він не хоче влаштовуватися на постійну роботу. Дочка вже народила другу дитину, вона теж працювати не хоче. Їй подобається в декреті сидіти.

У мене пенсія маленька, я їм допомагати не можу. Навіть якби у мене була така можливість, то я б їм все одно не допомагала. Вони ж уже дорослі, дітей народжують, значить, повинні думати головою і всі свої проблеми вирішувати самостійно.

І ось недавно у мене день народження був. Прийшла дочка з зятем і дітьми. Вони подарували мені всього лише лотерейний квиток. Мені так прикро стало.

А через певний час з’ясувалося, що мій квиток виграшним виявився. Я виграла десять тисяч! Для мене це просто величезна сума! Я так рада була. Вирішила, що витрачу ці гроші на виконання своєї мрії: куплю собі хорошу швейну машинку. Я давно про неї мріяла, та все грошей не було.

Зателефонувала доньці, поділилася з нею своїми радощами. Вона мене привітала, начебто щиро. А потім ввечері мені зять подзвонив і заявив ось що:

– Ви повинні половину грошей нам віддати. Ми ці гроші на ваших онуків б витратили. Ми ж гроші витратили на покупку для вас лотерейного квитка. Та й навіщо вам ця швейна машинка?! Що ви на ній шити будете?

Я так обурена була, коли це все почула. Просто на кілька хвилин дар мови втратила, а потім взяла себе в руки і сказала:

– Це мої гроші і я вам нічого не дам! А тобі вже давно пора на нормальну роботу влаштовуватися!

На наступний ранок мені дочка зателефонувала і знову почала вести розмову про гроші. Може бути, я все-таки віддам їм половину грошей для дітей? Хоча, в принципі, я могла б і всі гроші віддати. Навіщо вони мені?

Я дуже розлютилася. Це мій подарунок і мій виграш. Мені пощастило вперше в житті. Але ці гроші не дають спокою ні зятю, ні моїй доньці.

Я не хочу віддавати навіть половину. Адже тоді мені не вистачить грошей на покупку швейної машини. Я вважаю, що я заслужила такий подарунок.