Я спробувала не відкладати життя на завтра. Розповім, що з цього вийшло

Напевно кожен знає, або знав таких людей. Вони зберігали гарні речі до особливого випадку. Тримали в серванті кришталь до важливого торжества. Вони збирали гроші на чорний день і він наступав. Гроші знецінювалися, гроші могли вкрасти. Або вони просто не встигали ними скористатися.

Ми зараз теж дістаємо гарний посуд тільки на свята. У нас в шафі є плаття на особливий випадок. Гроші ми теж намагаємося відкласти, якщо виходить. Відкладаємо на потім відпустку, поїздку в санаторій або похід до лікаря.

А “потім” не настає. Або настає тоді, коли вже нічого не потрібно.

Я завжди кажу дітям:

“Завтра не настане ніколи. Завтра знову буде сьогодні. Якщо є можливість, вирішуй все сьогодні. Сьогодні отримуй задоволення”.

Але в усьому має бути міра. Зараз я розповім про “невідкладене життя”, що з цього вийшло у нас.

У нас нічого не лежить на потім. Крім, мабуть, п’ятилітрової пляшки віскі. Нам подарували її на народження дочки. Нормальний такий подаруночок. Навіщо …

Ми просто не знаємо в який момент її розкрити. За одну вечірку ми стільки не вип’ємо, вечірок на кілька днів у нас не буває. А зберігати її відкритою взагалі немає сенсу. Ось і зберігаємо. Може, на весілля відкриємо.

Всім іншим ми користуємося.

Якось мені перепали дорогі і класні духи. Шалених грошей вартують. Як вони до мене потрапили – інша історія.

Але я розуміла, що навряд чи коли-небудь куплю собі такі. Тому почала їх берегти і користуватися парфумами тільки в особливих випадках. Потім згадала про синдром відкладеного життя і вирішила скористатися цими, кожен день. Навіть взяла з собою у відпустку. Де ж, як не у відпустці пахнути і отримувати відразу 33 задоволення.

А духи пролилися в валізі. Тепер пахне валіза, а з нею весь балкон.

Красивим сервізом я теж почала користуватися і не одним, а відразу усіма, які у нас були.

Ми їли з красивого посуду не в особливих випадках, а кожен день. Але посуд потроху бився. І тепер в кожному наборі чогось не вистачає.

Коли приходять гості, у мене на столі різномастий посуд з різних сервізів, хоч і красивий.

Ми перестали берегти салати для святкового столу.

Приготували, захотіли з’їсти – з’їли. А на свято колупали під куранти залишки цих салатів. Ми ж були вже ситі. Шкода тільки красивої фотографії за накритим столом не вийшло жодного разу.

Я перестала берегти для особливого випадку гарний одяг.

Одного разу особливий випадок застав мене в зненацька. Перед весіллям сестри виявилося, що мої красиві туфлі виглядають вже не дуже. Та й гарна сукня злиняла від прання. Я ж її часто носила. Все нове купити так відразу не вийшло. Гроші були витрачені на подарунок і на дорогу.

Ось і виходить, що відкладаємо ми через брак грошей. Тому що ми не впевнені, що знову зможемо купити такий же гарний посуд або таке ж шикарне плаття.

А в особливі дні, особливі речі підкреслюють урочистість моменту. Без сірих буднів не буде і свят. Чи не так?

Єдине, що я постійно відкладаю, так це почати займатися спортом і менше їсти.