Чоловік може без докорів сумління з’їсти всю їжу з холодильника. Йому все одно, що буду їсти я і діти

Смішно сказати, але збираюся розлучатися з чоловіком, тому що він їсть все, що може. Смішно-то смішно, але жити з такою людиною в одному будинку просто нестерпно. Об’їдати власних дітей це вже край.

Ситуація виглядає абсурдно і хтось скаже, що я роздуваю з мухи слона, але спробували б ви самі пожити в таких умовах.

Ми з чоловіком живемо разом уже більше шести років, є сини-близнюки їм ось-ось шість років має стукнути. Квартира в іпотеці, ми обидвоє працюємо. Здавалося б, нічого нового. Тільки ось я всі шість років борюся з невгамовним апетитом чоловіка.

Я можу наварити каструлю борщу, якого на тиждень повинно вистачити, а він за день його з’їсть. Ще й хліб весь в будинку під’їсти. Він не товстий, він великий, але міру-то знати треба. І про інших теж думати треба, не в лісі один живе, а в сім’ї.

Бувало таке, що приготую вечерю, поки дітей покупаю і вкладу, він уже всю вечерю з’їсть, мені нічого не залишить. Відповідь завжди одна – ой, я щось не подумав або я думав, ти вже поїла. Перший час мене це навіть розчулювало, він так забавно червонів при цьому, але роки йшли, а звички у нього не змінювалися.

Поки ми жили в однокімнатній було ще більш-менш, а от коли вплуталися в іпотеку, стало туго. Майже весь бюджет йшов на погашення кредиту, а що залишалося, потрібно було розтягнути на місяць.

Тільки ось як тут розтягнеш, якщо в холодильнику дочиста все з’їдається в перший же день?

Особливо дратувало, коли готуєш голубці там, або фрикадельки – не встигла відразу поїсти, все, вважай, що цього ти вже не спробуєш. Він навіть дитячі фрукти для прикорму примудрявся з’їдати.

Скільки разів я з ним сварилася, не перелічити. Пояснювала, що ми з дітьми теж хочемо їсти, а він все з’їдає в одну пачку і ні про кого не думає. Чоловік оборонявся, заявляючи, що мені варто більше готувати, а то він живе, майже голодає. Куди більше-то? У двадцятилітрових каструлях якщо тільки.

Зі свекрухою намагалася поговорити, щоб вона синові пояснила. Але вона тільки розчулено згадувала, що синочок завжди добре їв, цього у нього не відняти. А лаятися тут нічого, подумаєш, їжа, придумала я там собі велику трагедію.

А ось трагедія, знаєте. Спробуй не скаженіти, коли тато зжep все котлети, а ти з дітьми порожнім рисом харчуєшся, тому що грошей немає, зарплата тільки через п’ять днів, а в холодильнику порожньо. Сама-то добре ще, але діти! Їм потрібно повноцінно харчуватися, а їх рідний батько об’їдає.

Я від цього втомилася, почала купувати продукти і частину відносити своїй мамі, щоб можна було туди прийти дітей хоч фруктами або солодощами побалувати, м’ясом і рибою нагодувати. Але багато там з моєї зарплати накупиш-то?

Про те, що чоловіка не переробиш і тут тільки розлучення, волала остання ситуація, після якої я з’їхала з дітьми до мами. У хлопчаків був день народження, я їм пообіцяла торт зробити. Вони замовили, що хочуть в начинку, я його зробила.

Робила вночі, бо вдень просто немає часу, я ж працюю. На наступний день думала відіспатися, все одно з роботи відпросилася. Вранці, думаю, встану раніше, зіб’ю крем і прикрашу, а поки посплю пару годинок.

Коли у мене продзвенів будильник, я вийшла на кухню і зрозуміла, що можу йти далі спати. Торта не було. Ні коржів, ні желейного шару, ні фігурок для прикраси. Сини ще спали.

Я зателефонувала чоловікові, мене вже колотило від злості. Він без задньої думки сказав, що так, він з’їв, смачно вийшло. Залишки він забрав на роботу. Ще й з наїздом таким – ну а що ти хотіла, чим мені було снідати. Тобто, я винна.

У підсумку, діти залишилися без торта і дуже засмутилися, а я збирала речі, щоб перевезти їх до мами. Буде розлучення.

Свекруха і чоловік вважають, що я влаштувала бурю в склянці, тому що через їжу люди не розлучаються. А я не з-за їжі розлучаюся. Просто таким способом чоловік показує, як йому на нас плювати – і на мене, і на дітей.

У мене тато свого часу десять років прикидався, що солодке взагалі не любить, щоб мені більше діставалося. Я тільки потім дізналася, що він дикий ласун. Просто грошей на два тістечка у нього не було, і він купував одне для мене.

А чоловік думає тільки про себе і свій комфорт. Сама я б можливо і не рипалась б. Врешті-решт є і плюс – з таким чоловіком не погладшаєш. Але діти повинні жити в нормальних умовах, а не з вічним усвідомленням, що на них наплювати.